Шевчук: Єдність із православними можлива на основі визнання примату папи
Глава УГКЦ зазначив, що примат єпископа Риму – це «істина віри, яку, зрештою, визнають усі, хто визнає давню традицію християнства першого тисячоліття».
Українська греко-католицька церква відчуває свою місію свідчити православному світові, що «єдність із Петром не обмежує і нічого не забирає від нас, не завдає шкоди помісності, а навпаки допомагає їй розквітнути». Про це глава УГКЦ Святослав Шевчук сказав під час лекції в Папському університеті святого Фоми Аквінського в Римі 14 лютого 2020 року.
Як зазначив Шевчук у своїй доповіді, «примат апостола Петра – це дар Іісуса Христа своїй Церкві», оскільки є «необхідним служінням для збереження і плекання церковної єдності», повідомляється на сайті УГКЦ.
«Примат Єпископа Риму не повинен бути перешкодою на шляху до відновлення церковної єдності, (...) це істина віри, яку, зрештою, визнають усі, хто визнає давню традицію християнства першого тисячоліття», – сказав лідер українських греко-католиків, цитуючи свого попередника Любомира Гузара.
Він зазначив, що Східні Католицькі Церкви, для яких «служіння апостола Петра полягає не тільки в його вселенській юрисдикції, а є насамперед служінням для вселенського співпричастя», являють собою «модель повної та видимої єдності та спілкування Христової Церкви на землі».
Пояснивши, що «примат Єпископа Риму належить до нашої віри та ідентичності» в значенні не канонічного підпорядкування, а вірності дару Святого Духу для забезпечення єдності Христової Церкви, Шевчук підкреслив, що УГКЦ, «перебуваючи в повному співпричасті з Єпископом Риму як Східна Церква, відчуває свою місію свідчити православному світові, що єдність із Петром не обмежує і нічого не забирає від нас, не завдає шкоди помісності, а навпаки – допомагає їй розквітнути».
Нагадаємо, раніше Святослав Шевчук заявив, що для греко-католиків дуже важлива практика спільної молитви з членами ПЦУ, оскільки «спільні корені, джерело нашого церковного буття в Володимировому хрещенні є тим, що нас об'єднує з православними» і «якщо ми зуміємо відкрити і побачити цю дійсність у своєму братові, тоді побачимо, що це єднання – не якась примха ієрархів, а частина нашого генетичного коду».
