Ігуменя монастиря УПЦ Запоріжжя: Залишаються ті, хто від усього відмовився

У монастир може прийти будь-яка людина, але залишаються у ньому лише ті, хто від усього відмовився – справжні черниці. Про це кореспондентам запорізького сайту 061.ua розповіли у Свято-Миколаївському монастирі УПЦ – єдиній жіночій обителі Запоріжжя.

«Якщо людина не закінчила свої земні справи, то вона не може вступити на цей шлях, – розповів старший священик, благочинний, протоієрей В'ячеслав Колондінкін. – Часто приходять і кажуть: "У мене маленька дитина, але я хочу в черниці піти". А на кого ж дітей залишити? Чоловік може не дати на це згоду. І в чому подвиг тоді складається, якщо людина не може виховати дитину. Це лестощі і обман. Дітям потрібно дати життя і залишити їх гідно, а не так, що хтось чужий буде їх годувати, поїти і одягати. Ми не можемо таких прийняти в чернецтво, оскільки це йде врозріз зі Святим Письмом».

Перед постригом новоспечених вступаючих прийнято випробувати, пропонуючи спробувати на собі уклад життя сестер.

«Не кожен може понести цю працю, – пояснили в монастирі. – Той, хто планує вступити в чернецтво, знаходиться під крилом старшої сестри. Вона їх читає, як відкриту книгу і бачить, хто вже готовий, а кому варто почекати. Все, що відбувається в чернечому житті здійснюється не по волі ченця. Господь покладає на серце. Людина може бути рік, сім, двадцять років в чернецтві і не прийняти чернецтво. Чернецтво – це не мета, а засіб спасіння. Смирення – це завжди боротьба з собою».

Як розповіла старша сестра монастиря матінка Еввула, буває, що люди приходять в монастир з горя, але вони не залишаються і рано чи пізно йдуть у світ.

«Якщо це покликання, то це видно. <...> Буває, що приходять дівчата, які знаходяться на роздоріжжі і не знають, як їм правильно вчинити. Іноді помічаємо, що люди приходять, як на розвідку з тим, щоб звільнитися від тяжкого вантажу. Ми спочатку беремо їх на три дні, щоб придивитися. Зазвичай в молитві Господь відкриває шлях. На них ніхто не тисне, і вони покладаються тільки на свою волю. В результаті залишаються ті, хто від усього відмовився. Це справжні черниці», – підкреслила матінка.

Автори репортажу констатували, що чернече життя – це тяжкий щоденний труд. Сестри прокидаються о пів на четверту ранку, йдуть на ранкове молитовне правило з чотками, після починається молебень, літургія. Після молитви сестри приймаються за послух – шиють, прибирають в храмі і на вулиці, займаються садом, пранням, печуть пироги, упорядковують прибудинкову територію і багато іншого. Потім всі збираються на трапезу і з другої половини дня знову продовжують трудиться до вечірньої служби і вечірнього чернечого правила. У келіях читають свою молитву, якщо залишається вільний час. Якщо цього часу немає, то сестри прокидаються ще раніше і приймаються за молитву пізно вночі. Є черниці, які взагалі не знають сну. Їдять вони двічі на день за загальним столом, брати їжу в келію не допускається – лише якщо послушниця за станом здоров'я не може сама спуститися за загальний стіл.

«Особистого часу дуже мало. Якщо хтось із сестер втомився, ми даємо їй невеличкий перепочинок. Так, вони можуть користуватися телефонами. Хоча ми не дуже цьому раді. Це їм самим заважає. В інших монастирях послушницям і черницям можуть взагалі не давати телефони. Ми це дозволяємо, оскільки сестер дуже мало, а територія велика. Іноді буває, що для того, щоб знайти сестричку, легше зателефонувати», – зазначила матінка Еввула.

На території монастиря є трапезна, бібліотека, ризниця і швейна майстерня. Також на вихідних тут працює недільна школа. Кілька місяців тому біля входу в монастир відкрили невеликий магазинчик «Чайна в Нікольському» – тут можна купити монастирську випічку, чай, мед і вишиті сестрами аксесуари. Лавка, в якій людей обслуговують послушниці монастиря, вже має своїх постійних клієнтів, і черниці сподіваються, що таким чином зможуть привернути увагу людей і до життєдіяльності храму.

Отець В'ячеслав побіжно згадав про те, що після скандалу з попередньою настоятелькою матінкою Клеопатрою, яка перейшла в ПЦУ, обителі знадобилося багато часу на відновлення адміністративно-господарської діяльності.

«Все, що тут розкрилося після не дуже хочеться виносити назовні. Ця болюча тема торкнулася всіх – і тих, хто живе тут, і прихожан. Ми потихеньку відновлюємо все те, що було тут набедокурено. У нас є сайт новий. Старий сайт ми тимчасово заблокували, тому що Клеопатра ним користувалася і стягувала пожертвування, вже не будучи ігуменею цього монастиря. Юридично вона не є тут ніким, але рахунки були відкриті на її особисте прізвище», – пояснив він, додавши, що зараз документація вже переведена на інших довірених осіб, але в ЄДР релігійна організація «Свято-Миколаївський жіночий монастир» як і раніше числиться за екс-настоятелькою.

Раніше СПЖ писала про Загаєцький чоловічий монастир УПЦ, який став об'єктом інформаційних атак.