Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього
Церква згадує євангельську подію, коли, згідно зі старозавітним законом, восьмиденне немовля Ісус Христос прийняв обрізання.
14 січня Православна Церква відзначає свято Обрізання Господнього в пам'ять про те, що Богонемовля Ісус по старозавітній традиції на восьмий день після Свого Різдва був обрізаний, і при цьому Йому було наречено ім'я, предречене Архангелом Гавриїлом ще при Благовіщенні Діві Марії і провіщення Ангелом святому праведному Іосифу Обручнику – Ісус (Спаситель).
За тлумаченням отців Церкви, Господь, Творець закону, прийняв обрізання, являючи приклад, як людям слід неухильно виконувати Божественні встановлення. Господь прийняв обрізання для того, щоб ніхто згодом не міг засумніватися в тому, що Він був справжньою Людиною, а не носієм примарної плоті, як учили деякі єретики (докети).
У Новому Завіті обряд обрізання в Церкві був скасований і замінений таїнством Хрещення, про який цей іудейський обряд символічно свідчив. На це у своєму Посланні до Колосян вказував апостол Павло. За словами апостола, плотське обрізання іудеїв замінюється у християн обрізанням духовним: «Ви у Ньому були й обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол 2:11). У Посланні ж до Римлян апостол підкреслює новий, християнський сенс обрізання як «обрізання серця»: «Бо не той іудей, що є ним назовні, і не те обрізання, що назовні на тілі, але той іудей, хто внутрішньо такий, і те обрізання, яке в серці, за духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, але від Бога» (Рим 2: 28-29).
Свідоцтва про святкування Обрізання Господнього у Східній Церкві сходять до IV століття. Канон свята написаний преподобним Стефаном Савваітом. Разом з обрізанням, сприйнятим Господом як знамення Завіту Бога з людьми, Він отримав і Ім'я Ісус (Спаситель) як печатку Свого служіння справі спасіння світу (Мф. 1, 21; Мк. 16, 17; Мк. 9, 38-39; Лк. 10, 17; Діян. 3, 6 Діян. 3, 16; Філ. 2, 9-10).
Ці дві події, що відбулися на самому початку земного життя Спасителя, нагадують християнам, що вони вступили в Новий Завіт з Богом і «обрізані обрізанням нерукотворним, скинувши людське тіло гріховне в Христовім обрізанні» (Кол. 2, 11). Саме ім'я християнина свідчить про вступ людини у Новий Завіт з Богом.
