УПЦ провела різдвяну акцію для літніх людей «Старість в радість»
Представники Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї відвідали Козелецький геріатричний пансіонат з благодійною акцією «Старість в радість – 2020».
4 січня 2020 року, напередодні свята Різдва Христового, представники місії Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї разом із волонтерами відвідали геріатричний пансіонат у Козелецькому районі Чернігівської області, де проживає сьогодні 210 осіб, повідомляє кореспондент СПЖ.
Візит відбувся в рамках благодійної акції «Старість в радість», яку колектив «сімейного» відділу проводить із 2012 року, з благословення Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.
Поїздку, в якій взяли участь близько 50 осіб, очолив заступник глави місії протоієрей Іоанн Ружицький.
О. Іоанн розповів, що транспорт для поїздки орендував за свої кошти глава Місії архієпископ Ровеньківський та Свердловський Пантелеймон, а провести підготовчу роботу допомагали небайдужі люди з багатьох єпархій і храмів Київської митрополії.
За словами священнослужителя, у святкових наборах: засоби гігієни, теплі шкарпетки, шоколадні солодощі, новорічні іграшки, які завжди подобаються літнім людям.
«Збір пожертвувань здійснювався протягом усього Різдвяного посту, розповів батюшка. – В акції активну участь, як завжди, взяли постійні помічники нашого відділу Антоніна Мироненко, Катя Оробай, Наталія Макарчук. У нашій групі чимало волонтерів, які постійно їздять з нами в цей пансіонат і вже встигли завести собі там друзів. Дуже допомогли в зборі різдвяних подарунків вихованці приватної школи нового формату "I am" з міста Ірпеня. І особлива подяка – парафіянам столичного храму на честь святителя Спиридона Триміфунтського. До речі, сьогодні більше половини з усієї нашої групи вперше беруть участь у нашій акції. Це дитячий і дорослий склад церковного хору храму на чолі з регентом Олесею Кубською. Вони підготували цілий концерт для виступу в пансіонаті».
Приїзд групи викликав велике пожвавлення, пансіонат немов ожив. Переважна більшість підопічних – люди похилого віку, але є і більш молоді, що потрапили сюди після дитячих будинків та інтернатів. Розчулені люди були дуже раді гостям.
Після загальної святкової молитви в їдальні пансіонату о. Іоанн привітав усіх присутніх з новорічними святами та оголосив Різдвяне послання Предстоятеля УПЦ Митрополита Київського і всієї України Онуфрія, а також вітальне слово від імені голови Місії владики Пантелеімона.
Батюшка побажав усім милості Божої, радості, кріпості сил і духу: «Нехай ваше серце завжди буде наповнене цією Господньою любов'ю і це серце хай буде відкритим для кожного і для всіх. У своїх молитвах прославляйте Господа нашого і нехай він благословить вас своїми милостями і дає все необхідне для вашої великої дружної родини, яку ми так любимо і з радістю кожен раз відвідуємо».
Потім священик вручив усім різдвяні подарунки, і його прикладу послідувала вся група. Волонтери спілкувалися з пацієнтами, переймалися їхніми, часом, дуже непростими життєвими історіями, розповідали про себе, майже по-сімейному.
Дитячий і дорослий склад церковного хору храму на честь святителя Спиридона Триміфунтського виконав різдвяні і народні співи.
Представники Синодального відділу відвідали кімнати, де проживають люди, які не ходять самостійно. Не оминули увагою жодного, хто б хотів поділитися наболілим, і хто запрошував у гості. З ними спілкувалися, співали разом різдвяні колядки та народні пісні, вручали подарунки.
Як розповіли співробітники пансіонату, тут проживає чимало творчих людей. Для прояву своїх талантів вони збираються в читальному залі пансіонату і займаються улюбленою справою. Бібліотекар Тетяна Веремієць у пансіонаті вже кілька років. Прийшла сюди з дитячого садка, що закрився в сусідньому селі. «Це мої діти, тільки подорослішали, – жартує Тетяна Михайлівна. – Тут у нас бібліотека і читальний зал. Навіть можна книг не читати. Кожну долю того, хто тут живе, послухайте – і про це хоч книгу пиши. Старенькі цим і живуть, намагаються триматися».
Жінка каже, що дідусі та бабусі, так і ті, хто молодший, із задоволенням працюють із папером, розфарбовують; в'яжуть, вишивають, пишуть вірші, які навіть посилали на творчий конкурс у Чернігів. А керівництво санаторію, за словами Тетяни Веремієць, всі ці захоплення мешканців всіляко заохочує.
Підтримують літніх людей і священнослужителі довколишнього Свято-Георгіївського Данівського жіночого монастиря Чернігівської єпархії УПЦ. За словами отця Михайла, священики, коли є час, провідують людей похилого віку. «Приходимо обов'язково до тих, хто запрошує, – говорить батюшка. – А взагалі – вітаємо зі святами, причащаємо, сповідуємо, на Хрещення водичку святим, освячуємо палати, на Великдень приходимо, освячуємо пасочки для них. Подяка всім вам, що підтримуєте цих людей».
Координатор поїздки, волонтер Ірина Никитюк, розповідає: «Всі ці роки координатором акції «Старість в радість» була матушка Анна Ружицька, дружина отця Іоанна, але 2 місяці тому вона народила сина…самі розумієте…привітаймо нашого батюшку, тепер у нього двоє дітей, дочка й син. Його теж назвали Іваном. Так ось на цю поїздку у нас сформувалася ініціативна група з 5 осіб. У процесі підготовки ми збирали і формували подарункові набори, розкладали цукерки і солодощі, укладали теплі шкарпетки… Виникло відчуття, що стали помічниками святого Миколая Чудотворця, що нас долучили до великої, дуже потрібної, богоугодної справи. І ми з задоволенням будемо і далі працювати в цьому напрямку».
А ось що сказала регент церковного хору Олеся Кубська: «Ми до цієї поїздки готувалися дуже відповідально, щодня репетирували, навіть іноді два рази на день. І дуже радісно, що є результат, тому що почули від мешканців пансіонату багато слів подяки за наш концерт. Подивилися на людей, які вимагають дуже великої уваги і турботи. Ми побачили також, що вони чекали нас із нетерпінням. Мене дуже вразило те, що ці люди живуть вірою, надією і любов'ю. Їм багато чого в житті не вистачає, але вони не самотні. Пансіонат їх зблизив і спільно вони намагаються не сумувати…А ще велике спасибі отцю Іванові за те, що залучив нас до цієї доброї справи».
Поділилися своїми враженнями хористи Олена Гавришко, зовсім юний учасник хору Роман, але особливо емоційними були слова юної хористки Олени Мирончук.
«Запам'яталися дві бабусі, з якими ми спілкувалися. Так одна весь час скаржилася на життя, що все погано, а інша бабуся, у неї очі просто світилися, звати Ніна Григорівна, сказала мені, що треба цінувати те, що ми тут маємо – і медичне обслуговування, і нянечки за нами ходять, і годують непогано. Потрібно бути оптимістами…і молитися, а Боженька наш це побачить і дасть до нашого життя додатковий час… спасибі вам, діточки, що не забуваєте людей похилого віку. Так і сказала Ніна Григорівна, світла старенька. А ще запам'яталася жінка, ще не стара, звати Людмила, так от у ній відчувається характер… розповіла, що хоче знайти своїх рідних, а тут усі стараються одне одного підтримувати…зовсім недавно сюди з Умані перевели кілька молодих хлопців з ДЦП, вони візочники та потребують особливого догляду та уваги. І Людмила теж намагається їм допомагати».
