Вирішувати, хто є прихожанином – не функція священика, – Бородянський
На думку чиновника, в селах, де є конфлікти через храм, визначати його долю повинні не члени церковної громади, а всі жителі села, які вважають себе віруючими.
Якщо людина вважає, що має хоч якесь відношення до релігійної громади, то вона може брати участь у вирішенні її подальшої долі, оскільки це є її фундаментальне право. Про це міністр культури, молоді та спорту Володимир Бородянський сказав в інтерв'ю Релігійно-інформаційній службі України.
Бородянський переконаний, що коли мова йде про право брати участь і голосувати на зборах при зміні юрисдикції храму, то тут значення може мати два пункти: самоіндефікація людини як віруючої і проживання в селі, де знаходиться церква.
«Якщо віруюча людина вирішила, що вона на якийсь відсоток має відношення до цієї релігійної організації, то вона вже може, на мій погляд, голосувати і приймати рішення, як ця громада буде далі жити», – переконаний новий міністр.
При цьому, на його думку, абсолютно неважлива думка священика з приводу членства в церковній громаді тієї чи іншої людини: «Це не його функція – визначати, хто є, а хто не є його віруючими. Він переходить кордон, якщо він говорить "ти правильний, а ти неправильний"».
Що стосується конфлікту понять «церковна громада» та «територіальна громада», Бородянський вважає, що голосувати має право все село, в якому знаходиться спірний храм.
«Мені здається, тут потрібно застосовувати територіальний принцип, – пояснив він. – Є церква в селі, вона одна. Тому всі люди, які тут живуть, які не приїхали за годину до зборів – всі вони є громадою. Територіальною громадою. Далі ця громада може розділитися на ту, яка відноситься до однієї конфесії, і ту, яка відноситься до іншої. І потім вони можуть вирішити: або буде дві церкви, або вони будуть ділити одну церкву».
Якщо ж священик «перебирає функціонал», не вважаючи голосуючих членами церковної громади, і виступає проти її рішення – «це погано», вважає Бородянський.
У той же час чиновник уточнив, що не бачить нічого поганого в тому, якщо в храмі будуть почергові богослужіння: «Церква, храм – це місце, де віруючі реалізують свої права. Якщо вона "працює" на дві категорії мирян, філософськи я не бачу в цьому взагалі ніяких питань. Це нормальне співіснування двох громад, де віруючі реалізують свої права. Якщо це неможливо з якихось причин, значить, буде будуватися друга церква».
