Патріарх Варфоломій оголосив канонізацію архімандрита Софронія (Сахарова)
Константинопольський патріархат прославив у лику святих засновника монастиря святого Іоанна Предтечі в Ессексі, духовного сина преподобного Силуана Афонського.
22 жовтня 2019 року на Святій Горі Афон Константинопольський патріарх Варфоломій оголосив про канонізацію схіархімандрита Софронія (Сахарова). Про це повідомило інтернет-видання товариства друзів Великої Священної Обителі Ватопед «Пемптусія».
Раніше, 20 жовтня 2019 року, патріарх Варфоломій повідомив про канонізацію ще 4 святих – Ієроніма Сименопетрського (+ 1957 р.), Данила Катунакінського (+ 1929 р.), Йосипа Ісихаста (+ 1959 р.) і Єфрема Катунакійського (+ 1998 р.).
Нагадаємо, Сергій Семенович Сахаров, майбутній архімандрит Софроній, народився 22 вересня 1896 року в Москві в купецькій православній родині. В дитинстві дуже любив читати Гоголя, Толстого, Достоєвського й Пушкіна. Під час Першої світової війни служив унтер-офіцером в інженерних військах, а в 1915 році вступив в Академію мистецтв, де навчався до 1917 року. У 1918 році органи ВЧК двічі заарештовували Сахарова. У 1921 році він був змушений емігрувати з Росії. Жив в Італії та Берліні, а в 1922 році переїхав до Парижа, де працював художником і виставляв свої картини в паризьких салонах.
У 1924 році на Великдень у нього було видіння Нетварного Світла, після чого він вирішив присвятити своє життя служінню Богові. Наступного року вступив до Свято-Сергіївського богословського інституту в Парижі, звідти поїхав спочатку в Югославію, а після – на Святу Гору.
8 грудня 1925 року вступив до Пантелеймонового монастиря, де 18 березня 1927 року його постригли в чернецтво з ім'ям Софроній. Через 3 роки інок Софроній познайомився з преподобним Сильваном Афонським і став його духовним чадом, а пізніше – й автором життєпису цього святого.
Сербський єпископ Жицький Микола (Велімирович) 13 травня 1930 року висвятив ієромонаха Софронія в ієродиякона, а через 5 років ієродиякон Софроній важко захворів, був на межі смерті, але вижив, і 1 грудня 1935 року удостоївся постригу у велику схиму. Після смерті духовного отця він пішов у «пустелю», в 1941 році став ієромонахом. Наступного року – духівником афонського монастиря святого Павла, а з 1943 по 1947 роки – входить у число братії Троїцької келії в Новому Скиту.
Після війни пережив виселення з Афону – його й групу інших руських ченців вислали з політичних міркувань. Тоді перейшов до кліру Західно-Європейського Екзархату Московського Патріархату, а 25 квітня 1954 року його звели в сан архімандрита. У 1956 році заснував на фермі Колара (поблизу Сент-Женев'єв-де-Буа) у Франції чернечу громаду, проте створити повноцінний монастир не зміг.
4 березня 1959 року переїхав до Великобританії, де заснував монастир Святого Іоанна Предтечі в графстві Ессекс у юрисдикції Константинопольського патріархату. Аж до 1974 року був першим настоятелем. За словами ієромонаха Петра (Прутяну), архімандрит Софроній там здійснив «найбільш радикальну літургійну реформу XX століття» – замінив утреню, вечірню і часи Ісусовою молитвою, яка здійснюється приблизно за дві години зранку і дві години ввечері. В 1974 році став духівником обителі.
Старець Софроній важко страждав від онкологічного захворювання. 11 липня 1993 року в монастирі Святого Іоанна Предтечі в Ессексі після тривалої і виснажливої хвороби він відійшов до Господа.
Нижче СПЖ опублікувала знайдену на YouTube-каналі Олександра Іванова відеозапис, на якій архімандрит Софроній (Сахаров) молиться Ісусовою молитвою.
Раніше стало відомо, що знайдено лист архімандрита Софронія, в якому той відповів на 3 запитання про віру. У документі афонський старець закликав навіть «до сповідництва, до смерті» залишатися в канонічній Православній Церкві, бо тільки в ній є спасіння, незважаючи на всі можливі недоліки. Через інші віровчення, на його думку, «прийде тільки розкол, ненависть, загибель загальна».
