Ієрарх УПЦ: Вірю, що з часом єресь східного папізму піде в Лету
Архієпископ Боярський Феодосій вважає, що рішення Архієрейського собору ЕПЦ демонструють приклад підміни понять, щоб ввести віруючих грецького світу в оману.
22 жовтня 2019 року вікарій Київської Митрополії архієпископ Боярський Феодосій прокоментував останні рішення Архієрейського собору Елладської Православної Церкви в своєму інтерв'ю «Столичному благовіснику».
За його словами, рішення Архієрейського собору ЕПЦ є свідченням класичного прикладу «підміни понять, щоб ввести віруючих грецького світу в оману»: «Підміна смислів, їх спотворення для обману людей споконвіку використовується ворогом роду людського. <...> В даному випадку система брехні і підміни понять з українського церковного питання, розроблена українськими розкольниками, нав'язана Фанаром Собору єпископів Еллади. І багато, судячи з усього, в неї повірили і її прийняли.
Обман і спотворення смислів полягає в тому, що аж ніяк не автокефалія є ключовим питанням в українському "пакеті". Гострота проблеми зараз не в тому, ким, яким чином і за яких умов ця автокефалія може бути надана. Це вторинні питання, які можна обговорювати і які обговорювалися в рамках міжправославних контактів. Ключова ж проблема, яка породила поділ і загрожує Православ'ю непоправним розколом, – це антиканонічна "легалізація" філаретівської схизми, визнання мирян єпископами та співслужіння з ними, визнання квазіцерковної політизованої структури, паралельної УПЦ, – Церквою України. Друге найважливіше питання на межі єресі – ватіканізація Фанару, його вторгнення на чужу канонічну територію, що спровокувало гоніння на віруючих УПЦ. Ось реальні проблеми, ось питання, які можуть знову розколоти Церкву, як тисячу років тому.
А вони на Соборі міркують про якесь право на дарування автокефалії, при цьому принципові питання залишаються в тіні. І на цій підставі приймають катастрофічне комюніке. Страшно подумати про наслідки такої легковажності більшості учасників Собору Елладської Церкви. Порядок денний з перевернутим змістом, очевидно, був їм нав'язаний ззовні. І вони цілком могли б його розпізнати і відкинути. Але не зробили цього».
Коментуючи той факт, що не всі ієрархи ЕПЦ, як і Константинопольського Патріархату, згодні з визнанням ПЦУ, владика зазначив: «Це говорить про те, що не всі ієрархи цих церков встигли заразитися бацилою східного папізму, а значить, і брехня українських розкольників не може так легко проникнути в їх розум. Викликає духовне захоплення сміливість цілого ряду грецьких митрополитів, священиків, мирян, богословів, котрі намагаються відстояти право на Істину, всупереч ієрархічному тиску. Правда на їхньому боці. Упевнений, що саме ці ієрархи і миряни зараз в очах Божих – істинна Церква Еллади, її слава і її честь.
Що ж стосується можливості розколу всередині Помісних Церков, то будемо сподіватися, що до цього не дійде. Хоча, якщо Господь, одному Йому відомими шляхами, не покладе межу натиску Патріарха Варфоломія, і Фанар продовжить системно розколювати Православ'я, то може бути що завгодно».
Говорячи про можливість розколу у світовому Православ'ї, архієрей підкреслив, що коли мова йде про канонічне розмежування між групами Помісних Православних Церков, а не про розкол по лінії Православ'я – «фанарослав’я», то така лінія – Православ'я - «фанарослав’я» – проляже не тільки між Церквами , але і всередині самих Помісних Церков: «тобто між подвижниками віри, ревнителями канонів Православ'я, з одного боку, і екуменістами, релігійними лібералами і грецькими етнофілітістамі, з іншого боку. І якщо, Божим втручанням і напоумленням, фанаріоти – нові папісти не прийдуть в розум Істини і до покаяння, то такий всесвітній поділ на Православ'я і "фанарослав’я" цілком можливий, він не за горами. Але в такому випадку Православна Церква лише очиститься від чужого елементу, нових єресей.
Якщо ж ми говоримо про розкол між окремими Помісними Православними Церквами в рамках їх кордонів, як наслідок нинішньої міжправославної ситуації, то теоретично, на жаль, навіть таке можливо. І, по-людському, все до цього і йде. Але я сподіваюся, що Господь цього не допустить, інакше в пророцтвах святих, в тому числі нового часу, про це багато було б сказано. Але цього немає. Навпаки, сказано про інше, сказано багато такого, що вселяє оптимізм. Вірю, що Господь виправить ситуацію такими обставинами, що з часом православні лише згадуватимуть з посмішкою про карликову, але горду єресь східного папізму, що канула в Лету».
«Що ми можемо протиставити можливості світового розколу Православ'я? Перш за все, надію на Бога, молитву до Нього. Молитву щиру, із зітханням. Нехай ця молитва буде короткою, але щоденною і щирою. Якщо ми будемо так молитися за єдність, то нам потім буде важко злословити своїх опонентів без оглядки. І це зараз дуже важливо. Можна критикувати їх помилкові доктрини, помилки і деструктивні дії, але не можна переходити на особисті образи ієрархів і приниження понять, які святі для грецького світу, якщо це не єресі, звичайно. На жаль, не всі апологети як з нашого, так і з їхнього боку, дотримуються цих очевидних правил полеміки. Доходить іноді до особистих образ і відвертого хамства. Це не може принести миру, цей вітер роздуває диявол. Тим більше, що для представників культури Сходу образливі слова і необережні висловлювання означають набагато більше, ніж для нас, «північних» народів. За це потім буде дуже соромно, коли все вляжеться», – додав він.
Говорячи про тенденції нових контактів патріарха Варфоломія з Ватиканом і УГКЦ, ієрарх зазначив: «Філокатоліцизм багатьох ієрархів, які підтримали зараз Патріарха Варфоломія в його антиканонічних діях по Україні, ні для кого не є секретом, ні у нас, ні в Греції. Чи є це свідченням організованого і спланованого руху «ліберального Православ'я» в обійми до папи? Не знаю. Багато хто вважає, що це так. У будь-якому випадку нездорова тенденція існує. Продумана вона, або ситуативна – «за покликом серця», – складно сказати, але вона є, і вона очевидна. Причому якщо для зарубіжних православних ієрархів-філокатоликів їх дрейф в унію бачиться усвідомленим і давно жаданим, то наших розкольників з ПЦУ туди, якщо треба, поведуть на короткому повідку, не запитавши їх думки.
Для ясності, порівняйте між собою інтелектуальний і богословський рівень, а також ступінь авторитетності ключових фігур з ПЦУ і з УГКЦ, наприклад. Це абсолютно різні величини. Навіть не беремо тут для порівняння представників Ватикану, або Фанару, це взагалі захмарні дали. Додайте до цього розмиту канонічну свідомість в ПЦУ, їх несамостійність і безумовну покірність Фанару, трепет перед авторитетами зарубіжних центрів, послух світській владі. Невже можна припустити, що коли буде потрібно, вони раптом спротивляться всього цього і встануть на «захист Православ'я», пожертвують всім заради Істини? Сумнівно. Швидше за все, підуть у фарватері своїх патронів. Багато хто припускає, що на цій структурі і планується «обкатати» схему нової унії. Інші думають, що вона може стати розмінною монетою у великій релігійній геополітиці. Можна лише припускати. Але абсолютно точно – це все лягає в русло, яке зараз прокладається сильними світу цього для боротьби з православ'ям – останнім форпостом правди на Землі».
Як повідомляла СПЖ, раніше владика Феодосій пояснив, що саме Українська Православна Церква має найбільший потенціал для національного об'єднання і громадянського примирення, і історична Церква українського народу – УПЦ – єдина здатна об'єднати народ України.
