Глава Фанару побачив в Андріївському скиту на Афоні поле етноконфлікту
Патріарх Варфоломій заявив, що в побудованому руськими ченцями Андріївському скиті насаджувалася «єресь етнофілетизму», і робилися спроби націоналізувати Афон.
21 жовтня 2019 року в ході відвідування Свято-Андріївського скиту на Святій Горі Афон, Константинопольський патріарх Варфоломій заявив, що історія обителі демонструє приклад боротьби Фанару за збереження Афону від єресі етнофілетизму, повідомляє «Orthodoxia».
«Наша Свята Велика Церква Христа, під канонічним захистом і опікою якої протягом багатьох століть перебуває цей сад Святої Богородиці, вела кровопролитну боротьбу за захист незалежності і своє збереження від етнофілетизму, який в той час був у повному розпалі, і, на жаль, поширений і в наші дні в певних колах», – підкреслив патріарх Варфоломій.
Він не уточнив, в яких саме колах зараз поширений етнофілетизм, заявивши, що «хто має розум, нехай зрозуміє».
Глава Константинопольського патріархату також повідомив, що пишається «дисципліною, відданістю і церковною мораллю» всіх отців святогорців і нагадав, що деякі сили в історії Андріївського скиту намагалися націоналізувати Святу Гору і нав'язати чужі Афону провокативні цілі:
«Не слід забувати, що Свято-Андріївський скит був полем конфлікту канонічної традиції в спробі націоналізувати Святу Гору і використовувати її як місце провокації для забезпечення далекосяжних і чужих по відношенню до чернечої держави цілей і сподівань», – сказав глава Константинопольської Церкви.
І хоча патріарх Варфоломій не називає конкретну націю, нескладно з'ясувати, що «намагалися націоналізувати Святу Гору» руські ченці, оскільки саме ними скит був побудований в тій пишноті, в якій він представлений зараз.
Історія Андріївського скиту своїм корінням сягає глибокої старовини.
За переказами на його місці з Х ст. розташовувалася відокремлена відлюдницька келія, а пізніше і Ксистський монастир, який проіснував до XV ст. Пізніше тут діяла келія, де в середині XVII ст. працював святитель Афанасій III (Пателларій, 1597-1654), патріарх Константинопольський і Лубенський чудотворець, похований у Мгарському монастирі в Україні.
На початку XIX ст. келія, яка належала на той момент Ватопедському монастирю, через національно-визвольну революцію 1821-1832 рр. прийшла в запустіння, оскільки Ватопед вже не зміг її підтримувати.
У 1841 р. її викупили два російських ченці – Віссаріон (Толмачов) і Варсонофій (Вавілов). З благословення їхнього духовного наставника і духівника всіх руських святогорців старця Арсенія в цій келії вони заснували нову руську обитель в ім'я святого апостола Андрія Первозванного.
У 1849 році на Афон прибув відомий ревнитель православ'я Андрій Миколайович Муравйов. За його посередництва келія була зведена в ранг скиту, а Ватопедський монастир при цьому надав новому скиту право обирати власного ігумена і мати скитську печатку.
За період до початку ХХ ст. в скиту розгорнулося масштабне будівництво. За своїми розмірами Свято-Андріївський скит перевищив багато самостійних грецьких монастирів Афону. Особливо величний його соборний храм – найбільший собор на Сході.
Крім собору, руський Андріївський скит мав 13 храмів і великі приміщення, в яких розміщувалися не тільки келії, готель, трапезна, бібліотека, господарські приміщення, але і різні майстерні, лікарня і навіть аптека.
Неодноразово піднімалося питання про надання руському скиту статусу монастиря. Однак греки щоразу блокували це питання. Навіть коли збіднілий грецький Ставронікітський монастир побажав з'єднатися з руським Андріївським скитом, щоб монастир таким чином було врятовано, Протат і тут виступив проти переходу монастиря в руки руських ченців.
Після революції 1917 р. в Росії в обитель припинився приплив нових ченців з Вітчизни, стали вичерпуватися і матеріальні засоби. Подвір'я і майно в Росії були конфісковані радянською владою, а багато їх насельників були репресовані і прийняли мученицький вінець.
Останній російський ігумен обителі о. Михайло закінчив свій життєвий шлях у 1962 році. Після нього ігумена більше не обирали, оскільки в скиту залишалося всього п'ять престарілих насельників, які померли до 1972 року.
Близько 20 років колись величний і один із найчисленніших скитів Афону стояв повністю покинутим, почавши руйнуватися.
Поступово в скит стали самовільно заселятися грецькі ченці, а в 1992 р. він офіційно став грецькою обителлю.
Як повідомляла СПЖ, раніше в РПЦ заявили, що на Афоні ніхто не може заборонити голові Фанару поминати, кого він хоче. В ВЗЦЗ РПЦ вважають, що протокольний факт зустрічі патріарха Варфоломія ігуменами Афону ще не означає, що всі вони поділяють його позицію щодо України. У спільному богослужінні з Константинопольським патріархом Варфоломієм у монастирі Ксенофонт на Святій Горі, під час якого патріарх згадав ім'я голови ПЦУ Епіфанія Думенка як «митрополита Київського і всієї України», взяли участь ігумени тільки семи з двадцяти афонських монастирів, зазначив у коментарі «РІА Новини» секретар Відділу зовнішніх церковних зв'язків Московського Патріархату з міжправославних відносин протоієрей Ігор Якимчук.
