Барська обитель запрошує на освячення престолу на честь Барської Богоматері

19 вересня 2019 року відбудеться чин освячення престолу в храмі на честь Барської ікони Пресвятої Богородиці Барського жіночого монастиря, повідомляє прес-служба Вінницької єпархії.

Освячення та Божественну літургію звершить митрополит Вінницький і Барський Варсонофій. Зустріч владики о 8.30.

Барський жіночий монастир на честь Барської ікони Божої Матері Вінницької єпархії Української Православної Церкви розташований в селі Гайове Барського району Вінницької області.

Його головна святиня – чудотворна ікона Божої Матері «Барська», впродовж вже 300 років являє чудеса зцілення і Її милості всім стражденним, які звертаються до неї в своїх скорботах і молитвах.

Древня легенда оповідає, що з XVII століття святиня зберігалася тут в дерев'яному храмі – до того моменту, поки монастир не був зруйнований і розорений поляками. У XVIII столітті уніатські ченці-базіліани відродили монастир в самому місті Барі.

В описі Барського монастиря за 1723 рік мовиться, що в головному вівтарі у високому поглибленні є образ Богоматері, що тримає на лівій руці Богонемовля Ісуса. Навколо неї червоний балдахін з двома зображеннями ангелів, які підтримують корону. Благодатні знамення від Святої ікони були відомі всьому південно-західному краю Русі, і в честь Її було створено «Пісня Пресвятій Діві Богородиці, чудотворній Її іконі в Барі-граді».

У 1793 році місто Бар з усім Поділлям возз'єднався з Росією, а в 1837 році Барський монастир знову став православним. Через півстоліття в пам'ять про цю подію Священним Синодом Руської Церкви було встановлено особливе шанування Барської ікони Божої Матері 1/14 жовтня – в день святкування Покрови Пресвятої Богородиці. Про цю ікону написав замітку і православний історик-нарисовець Е. Поселянин в своїй відомій книзі «Богоматір. Опис Її земного життя і чудотворних ікон» (1914 рік). У народі ікону називали образом «Пресвятої Покрови».

Були випадки, коли не тільки православні, а й іновірці, католики, лютерани просили звершувати молебні перед Барською Богородичною іконою. Розповідають, що внучка священика з міста Бара страждала незвичайної хворобою хореею, іменованої також «танцем святого Вітта». У 1885 році лікарі допомогти нічим не змогли. Коли ж був відслужений молебень за здоров'я перед Барською іконою Богоматері, хвора зцілилася. Відомі були і інші приклади благодатного зцілення від святої ікони Барської, з якої робилися копії для різних храмів.

У 1930-х роках Свято-Покровський монастир, на той час уже жіночий, був розгромлений безбожниками, розграбований і закритий, а його насельниці вигнані. Чудотворний образ черницям вдалося врятувати, але дорогоцінну ризу довелося віддати представникам влади.

До 1990-х ікону «Барську» зберігали матінки Серафима, Амвросія і Гавриїла в підпіллі будинку в Барі, де вони оселилися після вигнання з обителі. Ми знаємо, що так вчиняли з православними святинями і інші подвижниці – відомі і безвісні.

Після смерті Серафими і Амвросії матінка Гавриїла, яка вже не мала сил, та до того ж у зв'язку зі спробами викрасти у неї древній образ і вивезти його за кордон, вирішила ікону передати храму.

У лютому 1994 році черниця Гавриїла відправила телеграму в село Дачне Одеської області молодому протоієрею Володимиру Мінаєву, який служив у церкві міста Бара і приходив помолитися перед святою іконою, але потім був переведений до Одеської єпархії. Отець Володимир згадував: «Вона перебувала в будинку, ми намагалися не говорити про Неї. Але святиню не сховаєш. Спочатку від ікони почало виходити сяйво, потім від неї йшли пахощі, це помітила наша добра і благочестива парафіянка раба Божа Любов. Пам'ятаю, як вона, прикладаючись до ікони, вигукнула: "Батюшка, вона ж пахне!" – і з того дня почалося паломництво до святині. Приходили пішки, приїжджали автобусами, співалися псалми і читалися акафісти до Богородиці. Ми на нашій парафії проживали прекрасні дні і роки, перебуваючи біля найбільшої святині – ікони Божої Матері Барської. Народу приходило все більше і більше. Двері в будинок, де знаходилася ікона, не зачинялися. Відбувалося стільки чудес, що згадати зараз важко. Я дуже шкодую про те, що не записував».

У 2000 році прийшов час віддавати ікону Божої Матері в місто Бар. Перед тим, як це зробити, було вирішено написати список з чудотворного образу. «Приїхав художник, – розповідав отець Володимир. – Ікона в будинку, поруч приготовлена дошка, на якій буде писатися інша. Минуло кілька днів – робота не йде. Питаю, в чому справа. І художник говорить: "Писати не буду, не можу зловити момент". І підводить мене до ікони: "Подивіться, Вона змінює лик. Як вам запам'ятати Її – скорботною, люблячою, веселою, смиренною?". І все-таки ікона написана. Поставлена в храмі. Кожен раз, приходячи на службу в храм, дивлюся на ікону. Письмо гарне, але лик Пресвятої Діви – немов неживий. Нас вчили змирятися, і ми терпляче чекаємо, що ж буде далі».

Святиня була привезена у вінницьке місто Бар, звідки її хресним ходом принесли в Свято-Успенський собор, і встановили в особливому кіоті біля іконостасу.

Наші сучасники в новітній час потягнулися до чудотворного образу. Одного разу після читання акафісту Пресвятій Богородиці прозрів сліпий хлопчик; відбувалися і інші чудеса. У 2002 році «Барська» ікона оновилася – посвітлішали лики Божої Матері і Спасителя.

У місті Бар з 31 травня 2010 року відновлюється скит на честь Барської ікони Божої Матері. Це скит Свято-Троїцького Браїлівського жіночого монастиря, яким керує ігуменя Антонія (Стеценко). Скит заснований на базі парафії на честь Барської ікони.

На початку 2011 року, як тільки в новоздбудованому сестринському корпусі оселилися черниці і почалася літургійне життя, чудотворна Барська ікона Пресвятої Богородиці зайняла своє почесне місце в скиту.

4 червня 2011 року було звершено чин освячення першого каменя в будівництво монастирського соборного храму на честь ікони Пресвятої Богородиці поруч з першим, малим храмом обителі, який освячено на честь блаженної Матрони Московської.