Патріарх Варфоломій закликав православних греків повернутися в Туреччину
Патріарх Варфоломій закликав грецьку православну діаспору з Туреччини «не забувати свого коріння» і повернутися в цю країну.
20 серпня 2019 року Константинопольський патріарх Варфоломій закликав нащадків грецьких православних християн, вигнаних із Туреччини в 1920-х роках, повернутися на батьківщину, повідомляє kathpress.at.
«Повертайтеся додому до будинків ваших предків, багато вже зробили це», – сказав патріарх Варфоломій.
Ресурс повідомляє, що сам патріарх родом із села на острові Імброс. Місцеві християни постраждали в результаті вигнання в 1923 році: турки пообіцяли їм самоврядування і власну поліцію, однак ці умови ніколи не були виконані Анкарою, нагадують автори. У 1964 році острів був перетворений у «сільськогосподарську в'язницю», куди були доставлені злочинці з усієї Туреччини і їм було дозволено вільне переміщення. Більшість християн покинули острів, багато з них приїхали до Німеччини в якості гастарбайтерів.
Варфоломій подякував тим, хто пережив на Імбросі останні «кам'яні десятиліття». Патріарх Варфоломій закликав всю грецьку православну діаспору з Туреччини «не забувати своє коріння, щоб повернутися до нього додому».
Як повідомляла СПЖ, поразка Османської імперії в Першій світовій війні призвела до її розпаду. 29 жовтня 1923 була проголошена Турецька республіка на чолі з Кемалем Ататюрком. Цього ж року відбувся обмін населенням між Туреччиною та Грецією. На територію Греції було переміщено півтора мільйона чоловік. Таким чином Константинопольський патріархат позбувся практично всієї своєї пастви на території Туреччини. І незважаючи на те, що Стамбул був виключений з угоди про обмін населенням і грекам було дозволено залишитися там жити, їх чисельність в колишній столиці Візантійської імперії також істотно скоротилася. За даними на 2006 р., в Стамбулі проживало менше 3 000 православних греків, а дітей в грецькій школі навчалося всього 250 осіб, причому багато з них слабо володіли грецькою мовою.
Нагадаємо, в 1923 році відбувся т. зв. греко-турецький обмін населенням — примусовий обмін населенням Греції, Туреччини і Болгарії, який став результатом поразки Греції в Другій греко-турецькій війні 1919-1922 років і укладення Лозаннського мирного договору. Подія стала останнім етапом Малоазійської катастрофи.
Здійснювався він з 1 травня 1923 року відповідно до підписаних 30 січня 1923 року між Грецією і Великим Національним зібранням Туреччини Конвенцією і Протоколом. Обмін торкнувся близько 2 мільйонів чоловік і носив примусовий характер, особливо щодо грецького населення Малої Азії та Східної Фракії. Головна мета обміну — гомогенізація національного складу держав, що утворилися на території колишньої Османської імперії, і запобігання розвитку сепаратизму з боку потенційних етнорелігійних меншин.
