Митрополит Антоній: Обоження, або преображення, можливо тільки у Христі
Щоб зрозуміти значення свята Преображення Господнього, потрібно перш за все розібратися в собі, пояснив митрополит Антоній (Паканич).
19 серпня 2019 року Керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній розповів ресурсу «Православне життя», як людина може преобразитися.
Владика підкреслив: «Для того, щоб правильно зрозуміти значення свята Преображення Господнього, потрібно перш за все розібратися в собі: "Хто ж я насправді? Чому маю преобразитися? Про яке преображення говорив Господь?".
Кожна людина складається з трьох компонентів: вона є разом дух, душа і тіло, представляючи собою щось середнє між світом духовим і матеріальним.
"... Живу істоту – видиме і невидиме, тимчасове і вічне, земне і небесне, що стосується Бога, але неможливо осягнути, що наближається і далеко віддає", – говорив свт. Григорій Богослов.
Завдяки фізичній природі ми осязаємо, дихаємо, чуємо, відчуваємо. Крім цієї повноти почуттів людина має вищу здатністю відчувати Бога: "щоб вони шукали Бога, чи не відчують Його і не знайдуть..." (Діян. 17:27).
У нас є, крім людського, і Божественне, образ Божий – це наша душа, яка сталася від Бога. Душа – засіб спілкування людини з Богом, а, отже, спосіб пізнання Його.
Дух же – це подих Божий в нас, який найцінніший для людини, і саме духом ми возгораємося і прагнемо до Всевишнього. Дух виступає за межі людського розуму і людських можливостей.
Безумовно, Бог самодостатній і Йому нічого не потрібно від нас. А у нас нічого немає поза Богом. Ми злиденні і нагі.
Дух – іскра Божа, іскра благочестя в нас, яка жадає прорватися крізь гріховні кайдани і злитися з єдиним полум'яним Божественним потоком, повернутися до свого Першоджерела, височайшого блага, адже з Ним душа жадає повного єднання.
Так досягається обоження».
За словами митрополита Антонія, обоження – єдиний шанс для нас стати новою людиною, безсмертною.
«Обоження – це не примусовий закон для всіх, не зобов'язання душі перед Богом, а особистий вибір кожної людини, наділеної моральною свободою.
Господь, сповнений світла, добра і любові, дав і нам можливість стати творителями добра. Добро не просто посіяно в нашу природу. Нам його потрібно свідомо обробляти, виходячи до світла, віддаляючись від темряви. Подібне самовиховання і вдосконалення, наслідування Богу призводить до обоження.
Дух і плоть дані людині, щоб духом прославляти Творця і прагнути до Нього, а плоттю страждати і хворіти, і саме стражданнями оберігатися від звеличування і зарозумілости, щоб пам'ятати, що людина одночасно «велика і низька, спадкоємець світла і темряви, небесна, але й земна, безсмертна, але і тимчасова» (свт. Григорій Богослов).
Христос став цілком людиною: з плоттю і душею, розумом і серцем, щоб спасти всю людину від смерті. І образ спасти, і плоть обезсмертити. Тому і преображення стосується не якогось одного аспекту, а включає в себе всі три рівня, які і роблять його повним: дух, душа і тіло.
Обоження, або преображення, можливо тільки у Христі, в райській обителі нашої душі. Всі наші нерівності вирівнюються в Ньому», – підкреслив ієрарх.
Він пояснює: преображення досягається красою.
«Прагнення до обоження – це прагнення до найвищої, досконалої краси, яка є Бог.
Душа сумує за нею і шукає всюди: в янтарному сяйві сонця на заході дня, в безкрайньому горизонті, в блакитних хмарах, в контурі гір, в звуці хвиль, в польових травах, в тиші, в інших людях, часом прикрашаючи їх гідності, в побуті.
Адже прикрашаючи себе або простір навколо, ми часто не усвідомлюємо, що всі ці дії можуть бути глибинним відгуком душі на досконалу красу, її прагнення хоч до малого, часткового, преображення. Це вічний, незнищенний, нічим не заглушимий і нічим іншим невгамовний поклик.
Справжня краса вимоглива. Якщо раз відчув її дотик, присутність, голос, то вже не можеш її забути, відмахнутися. Краса вимагає від тебе відповіді, віддачі, зміни. Недарма "краса" з грецької – виклик.
До прекрасного прагнули всі святі. У збережених листах свт. Григорія Богослова, де він постійно згадує то одних, то інших друзів, ми можемо знайти таке уточнення: «Коли називаю когось друзями, то маю на увазі людей прекрасних, добрих, з'єднаних зі мною узами чесноти...».
Рекомендуючи же своїх друзів комусь, святий додавав: «Григорій, справжній любитель всього прекрасного».
Досконала краса є Істина. Досконала краса перетворює людину, стаючи точкою зустрічі душі з Богом», – завершив архієрей.
Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Антоній (Паканич) заявив, що християнство – доля сильних і хоробрих людей, і смирення є цінним в очах Бога і є Його даром, данним людині за мужнє серце.
