Митрополит Антоній: Слухаючи себе, ми не чуємо Бога
Бувають в житті моменти, коли краще за всілякі слова буде їх відсутність. Замовкаючи, ми починаємо чути Бога, вважає митрополит Антоній (Паканич).
Бог звертається не до кого-небудь, а саме до нас, нашої душі, тієї внутрішньої людини, яку Творець удостоїв вічного життя. Про це сказав керуючий справами УПЦ митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) в інтерв'ю ресурсу «Православне життя».
«Бог чекає нашого мовчання. Воно красномовніше за будь-які слова.
Тільки в Бозі ми можемо знайти спокій, тільки Він нас може втішити. Тільки Він може знайти потрібні і головні слова.
Господь говорить з нами мовою любові. Щодня. Ми бачимо її відблиски в розуміючому погляді ближнього, в добрих словах, в чуйній турботі, в допомозі, що приспіла вчасно.
Ми вловлюємо її звучання в красі природи навколо нас. У раптовій тиші, що зненацька пронизала простір, коли, ніби за помахом чиєїсь руки, замовкають всі звуки, передаючи сольну партію нашої душі. І душа починає плакати.
Господь розкриває перед нами глибину Своєї любові через незбагненну силу нашого смирення.
Господь говорить з нами мовою скорбот, коли іншої мови ми не розуміємо і не чуємо. Він пробивається до нашої стогнучої душі намагаючись врятувати її», – підкреслив владика.
Архієрей зазначив: «Слухаючи себе, ми не чуємо Бога. І це найбільша людська трагедія».
«Людина позбавляє себе напутнього голосу Божого, позбавляє себе його богомудрого водійства, його батьківської невпинної допомоги і турботи. Його любові.
Без Нього немає життя. Є царство смерті і темряви.
Помовчімо. Тоді ми не скажемо зайвого грубого слова, не відповімо злом на зло, не засудимо, не збрешемо, не обмовимо.
У мовчанні народжується терпіння, без якого не досягти жодної чесноти, не осягнути істини.
Мовчання допомагає міркуванню, відганяючи непотрібні думки, налаштовуючи розум і серце на благодатне споглядання.
Не нехтуйте внутрішньою тишею, вона дає спокій і умиротворення. Вона розкриває потаємне», – закликав владика Антоній.
Він уклав: «Одне покоління змінюється іншим. Слова перетікають одне в одне. Тільки людська особистість не вмирає.
Ми маємо початок, але не маємо кінця. При цьому ми не розчиняємося в безособовій нескінченності.
Але яка вічність нас очікує, залежить тільки від нас, в тому числі і від того, як ми вміємо чути Бога. Для цього потрібно на мить замовкнути в благоговінні і прислухатися серцем.
І Він заговорить…».
Як повідомляла СПЖ, раніше митрополит Антоній (Паканич) заявив, що відсутність делікатності, уваги і чуйності – ознаки нашого часу, а небезпека «душевної товстошкірості» у тому, що вона веде до руйнування особистості.
