Вони поспішали захопити наш храм до виборів, – парафіяни УПЦ в Копитові
Рейдери били і викидали за ворота церкви священика і вірян, при цьому поліція не тільки не перешкоджала, але і допомагала загарбникам.
Захоплення храму УПЦ святого апостола Іоанна Богослова у селі Копитів Корецького району Рівненської області відбулося 13 квітня 2019 року, всупереч раніше досягнутим домовленостям з державними службовцями та правоохоронцями. Священика і парафіян били і викидали за ворота церкви, в результаті чого одну парафіянку госпіталізували, а священику, протоієрею Ігорю Власюку, довелося викликати «швидку». Про те, як відбувалася атака на храм, журналістам СПЖ розповів сам отець Ігор, анстоятель храму, і віряни села Копитів.
Протоієрей Ігор Власюк
– Я за Українську Православну Церкву. Я молюся за воїнство, за владу, за убієнних солдатів, які гинуть на війні. І зі мною хлопці АТО-шники теж є.
На думку священика, причина події протистояння в тому, що «між людьми відбувається релігійна ворожнеча, Закони, неправильно прийняті державою, створили не тільки війну на Сході, але творять війну і в селах».
– Ми будемо до кінця нести свій послух, щиро молитися за всіх і вся. На даний момент така ситуація. Я не хочу вас наражати на небезпеку, наражати на те, щоб приходили до вас до будинків. Я не хочу нічого того, що вже було. Я тільки що говорив зі старостою новоствореної громади (ПЦУ, – ред.) і запропонував, що якщо вони зараз у храмі, то нехай хоча б дозволять нам молитися в будиночку (священика, – ред.). А там Господь покаже, як бути далі. Ми любимо Бога, ми любимо один одного, ми не повинні ображати один одного. Ми не повинні робити зла іншим, тим, хто робить його нам. Ми не повинні! Це тільки будівля. А Церква у нас в душі і віра у нас в душі. Ведіть своїх діточок і не бійтеся. Ми вже пройшли той етап. Я вже став такою людиною, що можу сказати впевнено – Господи, дякую тобі, Пресвята Богородице, дякую тобі! Сьогодні день Божої Матері. Рік тому я молився в Києві на хіротонії владики, цього року молимося ми так. Але Господь був і тоді з нами, і зараз з нами. І ми сподіваємося, що до кінця свого життя будемо нести свій хрест, щоб досягти Царства Вічного і мати вічний вінок.
Руслана, парафіянка храму УПЦ святого Іоанна Богослова в селі Копитів
– Дуже важко говорити про те, як з нами сьогодні надійшли. Ми вчора їздили в районну адміністрацію, ми їздили до поліції. Нам сказали, що нас захистять – і батюшку, і храм. Нам це пообіцяли, але не зробили. Сьогодні, коли прийшли розкольники, то почали нас бити, виганяти. Коли людей били, міліція нічого не робила. Я напевно вже повторююся... Батюшку схопили і держали, жіночку одну придавили, потім прибігла міліція і стала нас виштовхувати. Жіночка одна кричала: у мене серце болить, мені нічим дихати, що ви робите, не штовхайте мене! Міліція нас просто виганяла. Схопили батюшку і вигнали троє. Можна сказати хто? Силін Олександр, Силін Микола і Силін Павло. А Сілін Василь бив батюшку ногами, і батюшку виштовхали за ворота, закрили ворота і більше нікого з нас на територію храму не пустили.
Ірина Балк, парафіянка храму УПЦ святого Іоанна Богослова у селі Копитів
– Я мати сина-атовця Селюка Миколи Сергійовича. Мені дуже тяжко дивитися на ці розколи, які творять ці люди. Моя дитина два роки відстояла на передовій в Мар'їнці, захищала нашу землю. А зараз мене обзивають сепаратисткою, москалькою, що я московських попів пригріла. І мені це дуже тяжко, важко бачити те, як чинять з нашим батюшкою, як називають його останніми словами. Я думаю, якщо у людей є Бог і вірав серці, хіба можуть вони так поступити? Наш храм відкритий для всіх. І ми їм казали – приходьте і моліться. 21 рік батюшка молився, прохрестив, провінчав, поховав. Нікому ніколи не відмовив. Хто звертався – до всіх він йшов. А зараз такі важкі часи – троє діток, середній хлопчик хворий, у лікарні в Рівному. Немає у них Бога. Вони женуть, не звертають уваги ні на дитину, ні на що. Коли опечатували храм, то вони стояли і кричали – опечатуйте і виганяйте батюшку і з дому. Куди йти батюшці? Мені дуже важко зараз говорити. У мене душа просто плаче і болить.
Литвинчук Лукія, прихожанка храму УПЦ святого Іоанна Богослова в селі Копитів
– Я прихожанка храму, який сьогодні забрали. І забрали дуже жорстоко. Так не роблять люди, які вірять в Бога. І ці люди, з якими ти, здавалося б, прожив все життя... Вони не адекватні. Вони брали жінок, викидали, копали ногами. Це ні в які моральні закони не вписується. І міліція не захищала людей, а помагала викидати. Я це бачила, тому що була за спиною – як вони витягали людей. А тих чоловіків, які відстоювали Українську Православну Церкву, – вони їх навіть на територію не пустили. Вони їх за ворота викидали. Витягали удвох і відтягували за ворота. Я міліцію питала: а чому ви таке робите, а вони говорять, мовляв, а вони там між собою розбираються.
Перловська Ніна, парафіянка храму УПЦ святого Іоанна Богослова в селі Копитів
– Сьогодні я захищала свій храм. Вони спішили до виборів захопити нашу церкву. Нас відірвали, нас били, нас викидали як якийсь непотріб, тягли за ворота. Абсолютно всіх нас викидали. Поприходили сильні мужики і викидали нас, тягли. А сьогодні вони зайшли в церкву і оскверняють нашу церкву. Немає закону. Міліція тих трьох людей, які прийшли захистити нашу церкву, хапали і виводили за ворота. І не пускали, закривали ворота. А у міліції – ніякої реакції. Навпаки ще тільки помагали відтягати. Вони не захищали нас, тільки робили вигляд. Немає правди в нашій державі, в нашій країні.
Нагадаємо, 10 квітня 2019 року Свято-Іоанно-Богословський храм в Копитові піддався атаці церковних рейдерів, яку ініціював начальник поліції Корецького райвідділу. Під час нападу один із активістів ПЦУ став погрожувати настоятелю храму тим, що поріже йому обличчя. Того дня віряни не дозволили зрізати замки на своїй церкві, і після 6 годин протистоянь сторони домовилися її опечатати до вирішення питання в правовому полі.
Проте вже 11 квітня активісти, після того, як невідомі підпалили гспбудівлю старости новоствореної громади ПЦУ, звинуватили вірян у підпалі і порушенні домовленостей і зрізали замки на храмі. Після цього настоятелю і його родині стали погрожувати розправою.
12 квітня віряни села Копитів і клірики Корецького благочиння звернулися в поліцію і в Корецьку РДА, щоб захистити прихожан і настоятеля від агресії з боку активістів ПЦУ. Чиновники пообіцяли вжити всіх необхідних заходів, щоб запобігти посиленню конфлікту в селі.
13 квітня всі досягнуті домовленості були порушені: за сприяння поліції рейдери захопили храм УПЦ в Копитові.
