Духовенство України та Польщі вшанувало Турковицьку ікону Божої Матері
У святковому богослужінні на честь шанованої святині Люблінсько-Холмської єпархії (Польща) взяли участь митрополит Донецький Іларіон та архієпископ Львівський Філарет.
15 липня в Свято-Покровському жіночому монастирі в с. Турковиці Люблінського воєводства Польщі відбулося святкове богослужіння на честь покровительки монастиря – Турковицької ікони Божої Матері, повідомляє прес-служба Львівської єпархії.
На запрошення Керуючого Люблінсько-Холмською єпархією Високопреосвященнійшого архієпископа Авеля, архієпископ Львівський і Галицький Філарет приїхав до Турковиці, щоб помолитися біля великої святині і вшанувати Пресвяту Богородицю.
У день свята Божественну літургію очолив митрополит Донецький і Маріупольський Іларіон, якому співслужили архієпископ Люблінський і Холмський Авель, архієпископ Львівський і Галицький Філарет, архиєпископ Перемиський і Горлицький Паїсій, вікарій Варшавської єпархії архієпископ Більський Григорій, духовенство та гості у священному сані.
Після літургії відбувся хресний хід.
Напередодні свята, увечері, в цьому ж храмі було звершено святкове всенічне бдіння.
У той же день, 15 липня, архієреї вшановували жертв польсько-українського збройного конфлікту в 1943-1944 роках біля Меморіалу загиблим українцям у селі Сагринь (Польща).
Пам'ять Турковицької ікони Божої Матері Православна Церква відзначає 15 липня, в день свята Положення ризи Пресвятої Богородиці у Влахерні. Турковичі знаходяться неподалік від кордону України з Польщею.
За переказами, у місті Белзі (Польща) в XIV столітті перебувала велика святиня – ікона Богоматері, написана святим євангелістом Лукою. Польський князь Владислав Огольський, їдучи в місто Ченстохова, забрав її з собою, незважаючи на прохання і обурення православних віруючих.
Дорогою, коли ікона знаходилася поблизу села Турковичі, сталося диво. Після зупинки шість пар коней не могли зрушити карету з іконою, від якої стало виходити сяйво. Однак князь Владислав, незважаючи на це, скоріше захотів відвезти ікону до Ченстохова.
Відразу після його від'їзду на місці, де стояла ікона, з'явилася інша ікона Божої Матері, яка плакала. Вона була такою самою, як та, яку вивіз князь Владислав. Місцеві жителі стали підносити свої молитви перед іконою і захотіли побудувати тут церкву. На ранок наступного дня це місце поросло ромашкою, вказуючи у такий спосіб величину дому Божого, а будівництво церкви супроводжувалося чудесними явищами.
На місці знайдення чудотворної Турковицької ікони був заснований чоловічий Турковицький монастир, який був закритий уніатами в 1789 році. Обитель була відновлена як жіноча 5 грудня 1902. Існував також список чудотворної ікони, особливо шанований віруючим народом. Коли 2 липня 1906 року до монастиря прибув єпископ Люблінський і Холмський Євлогій, ігуменя Афанасія зустрічала його цим списком в срібній позолоченій ризі.
На початку Першої світової війни в 1914 році монастир разом з іконою був евакуйований до Москви, де знайшов притулок в Марфо-Маріїнській обителі. 13 жовтня 1915 року там був освячений домовий Єлизаветинський храм, де й перебувала ікона. У 1918 сестри були переведені у звільнений від братії Димитровський Борисоглібський монастир.
Сліди ікони були загублені. Повідомлялося, що в 1941 році її бачили у селі Кодня під Житомиром.
