В Сирії виявили таємний християнський храм, що дивом вцілів при ІДІЛ
Підземний християнський храм III-IV століть н. е. археологи приховали від джихадистів.
В храмі виявили підземний вівтар, колони, грецькі написи і хрести, вирізані в камені, повідомляє «Седмиця».
Храм ранніх століть християнства розташований у Манбіджі, місті на півночі Сирії, на території мухафази Халеб. Ця територія перебувала під владою ісламських фанатиків більше двох років. Система стародавніх підземних галерей під містом служила таємною схованкою для християн, які зазнавали гонінь за часів Римської імперії.
В результаті розкопок вдалося знайти стародавні ворота, що ведуть до підземних молитовних залів, прикрашені колонами з вирізаними в камені хрестами та написами, а також примітивний вівтар.
У приміщеннях були передбачені приховані двері, через які парафіяни храму мали змогу втекти в рятувальні ходи та сховатись у разі облави. Одна з підземних галерей веде до усипальниць, де виявлені висічені в камені гробниці з мощами святих або священнослужителів того часу.
Археологам надали велику допомогу місцеві жителі, котрі вказали на непомітний хід, за яким в результаті розкопок виявилися ворота з кам'яними сходами, що ведуть до підземного молитовного залу та інших приміщень зі стінами, прикрашеними християнською символікою.
«Це – особливе місце в усій підземній споруді, – каже Абдулвахаб Шеко (Abdulwahab Sheko), глава спеціального комітету зі сприяння розкопкам, говорячи про прихований хід та браму. – Імовірно, біля цього входу чергував спеціальний охоронець, який сигналізував молільникам про небезпеку, щоб вони мали змогу втекти підземними ходами».
За словами Джона Вайнленда (John Wineland), професора історії і археології при Південно-східному християнському університеті в штаті Флорида, США, «знахідки говорять про існування значних груп таємних християн у той час на цій території. Їм доводилося зустрічатись і таємно молитись у цьому підземному храмі, ховаючись від переслідувань римської влади того часу».
Християнське віросповідання довгий час було незаконним в Римській імперії. Воно було визнане й узаконене лише при імператорі Костянтині в 313 році н. е.
