Викладач КДАіС розповів, як викорінити гріхи марнослів'я і багатослів'я
Ознака нормального спілкування – це коли воно напучує людину, а не спустошує.
2 березня Церква вшановує пам'ять преподобного Феодора Мовчазного, Печерського. Серед чеснот цього святого – мовчання, яке «було для нього шляхом до постійного богомислення». Як боротися з гріхом марнослів'я, відрізнити корисні слова від порожніх та не підтримувати пустослів'я в інших людях повідав «ФОМІ в Україні» викладач Київської духовної академії і семінарії архімандрит Феодосій (Марченко).
«Гріхи марнослів'я і багатослів'я є показниками дуже поверхневого ставлення до духовного життя та його законів. Оскільки людина, що пізнала благодать і знає її ціну, швидше буде мовчати, ніж говорити. А якщо щось і скаже, то рівно стільки, скільки потрібно, щоб, захистивши себе від зовнішнього світу і не розгубивши здобутого, принести йому користь повчальним словом, яке буде мати неймовірну силу», – сказав архімандрит Феодосій.
Пастир пояснює, що мовчання концентрує людину на її внутрішньому житті та одночасно допомагає краще слухати свою совість і Бога.
«Господь прямо й каже: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня» (Мф. 12:36). В цьому сенсі мовчати або просто контролювати кожне своє слово – у наш час справді подвиг, – зазначає владика. – У людини, яка зберігає свої уста, з'являється більше часу подумати та проконтролювати сказане або ж зовсім відмовитися від ідеї висловити думки вголос, в силу її марності або ж явної шкоди».
«Для успішної боротьби з цими вадами потрібно, перш за все, визначитися з мотивацією, яка лежить в основі марнослів'я і багатослів'я. Оскільки це можуть бути різні стани душі і пристрасті (наприклад, марнославства чи гордості, засудження тощо), які постійно стимулюють людину проявити себе через найдоступніший і найпростіший спосіб людського спілкування. Так, уста стають тим інструментом, який оскверняє душу самої людини та її співрозмовника», – попереджає священик.
Він радить іноді радикально відрізати спілкування хоча б на один день, щоб зрозуміти всю шкоду пустослів'я та користь від дбайливого ставлення до слів.
На думку священика, коли відбувається нерозуміння один одного, іноді краще просто відкласти розмову на деякий час. Якщо ж ви даєте людині «виговоритися», то маєте всі права контролювати бесіду та не відводити її від головної теми: відсікаючи непотрібні повторення, бажання засудити і обговорити, проявити гріховні почуття. В цьому випадку з'явиться можливість не просто поспівчувати, а швидко зорієнтуватися і дати потрібну пораду.
«Без богомислення все, зрештою, є марнослів'ям. А з ним слова набувають чинності і навіть творять чудеса, як це було у житті преподобного Феодора Печерського, тому що така людина завжди збагачена спілкуванням з Богом… Зберігання вуст – це спосіб існування людини у Царстві Небесному, де буде вічна розмова про найголовніше з Богом та з усіма святими», – завершує архімандрит Феодосій.
