17 серпня – пам'ять семи Ефеських отроків

Сім Ефеських отроків: Максиміліан, Ямвлих, Мартініан, Іоанн, Діонісій, Ексакустодіан (Костянтин) та Антонін, жили у III столітті. Святий Максиміліан був сином ефеського градоначальника, решта шість юнаків – синами інших знатних ефеських громадян. Юнаки були друзями з дитинства, і всі перебували на військовій службі.

Коли імператор Декій прибув до Ефесу, він наказав всім громадянам з'явитися для принесення жертви язичницьким божествам, на непокірних же чекали тортури та страта. За доносом тих, хто шукав розташування імператора, до відповіді були покликані і сім ефеських отроків. Поставши перед імператором, святі отроки сповідали свою віру в Христа. З них негайно були зняті знаки військової відзнаки – військові пояси.

Однак Декій відпустив їх на волю, сподіваючись, що вони змінять рішення за той час, поки він знаходиться в поході. Юнаки пішли з міста і сховалися в печері гори Охлон, де проводили час у молитвах, готуючись до мученического подвигу.

Наймолодший з них, святий Ямвлих, надягав жебрацьке лахміття і ходив у місто по хліб. В один з таких виходів у місто він почув, що імператор повернувся і їх шукають, щоб представити на суд. Святий Максиміліан надихнув друзів вийти з печери і добровільно з'явитися на суд. Дізнавшись, де ховаються отроки, імператор звелів закласти вхід в печеру камінням. щоб отроки померли в ній від голоду та спраги.

Двоє з сановників, присутніх при замуруванні входу в печеру, були таємними християнами. Бажаючи зберегти пам'ять про святих, вони вклали серед каменів запечатаний ковчежець, в якому знаходилися дві олов'яні дощечки. На них були написані імена семи отроків та обставини їхніх страждань і смерті.

Але Господь навів на отроків дивний сон, що тривав майже два століття. Власник ділянки землі, на якій знаходилася гора Охлон, почав будувати кам'яну споруду, і робітники розібрали вхід у печеру. Господь оживив отроків, і вони немов прокинулися від звичайного сну, не підозрюючи, що пройшло майже 200 років. Тіла їхні та одяг були абсолютно нетлінні.

Готуючись прийняти муки, отроки доручили святому Ямвлиху ще раз купити їм хліба для підкріплення сил. Підійшовши до міста, юнак був вражений, побачивши на воротах святий хрест. Почувши вільно промовлене Ім'я Іісуса Христа, він став сумніватися, що прийшов у своє місто. Розплачуючись за хліб, святий отрок подав торговцю монету з зображенням імператора Декія і був затриманий за приховування скарбу старовинних монет.

Святого Ямвлиха привели до градоначальника, у якого в той час перебував Ефеський єпископ. Слухаючи здивовані відповіді юнака, єпископ зрозумів, що Бог відкриває через нього якусь таємницю, і сам вирушив разом із народом до печери. Біля входу в печеру єпископ вийняв з купи каменів запечатаний ларець та відкрив його. Він прочитав на олов'яних дощечках імена семи отроків та обставини замурування печери по велінню імператора Декія.

Увійшовши до печери й побачивши в ній живих отроків, всі зраділи і зрозуміли, що Господь, через пробудження їх від довгого сну, відкриває Церкві таємницю воскресіння мертвих. Невдовзі сам імператор прибув до Ефесу і розмовляв з юнаками в печері. Тоді ж святі отроки на очах у всіх схилили голови на землю і знову заснули, на цей раз – до загального воскресіння.

Імператор хотів кожного з отроків покласти у дорогоцінну раку, але, з'явившись йому уві сні, святі отроки сказали, щоб тіла їх були залишені в печері на землі. У ХІІ столітті руський паломник ігумен Даниїл бачив у печері ці святі мощі семи отроків.