26 червня Церква вшановує святу мученицю Акилину

Свята мучениця Акилина, уродженка фінікійського міста Бібла, постраждала при імператорі Діоклітіані.

Батьки виховали її в християнському благочесті. Коли дівчинці було всього 12 років, Акилина переконувала одноліток-язичниць звернутися до Христа. Один із слуг царського намісника Волусіана доніс, що вона вчить своїх одноліток не шанувати релігію батьків.

Свята отроковиця твердо визнала перед намісником свою віру в Христа і сказала, що не відречеться від Нього. Волусіан намагався вмовляннями і ласкою вплинути на юну сповідницю, але, бачачи її твердість, велів піддати катуванням.

Святу Акилину били по обличчю, а потім, оголивши, бичували. Знущаючись, мучитель питав: «Де ж твій Бог? Нехай прийде і забере тебе з моїх рук». Свята відповідала: «Господь невидимо зі мною, і чим більше я страждаю, тим більше Він дає мені сил і терпіння».

Розпеченими прутами мучениці через вуха просвердлили голову. Свята мучениця впала замертво. Мучитель вирішив, що дівчинка дійсно померла, і наказав викинути її тіло на поживу псам за містом. Вночі святій Акилині з'явився Ангел, торкнувся її і сказав: «Встань і будь здорова. Іди і викрий Волусіана, бо як він сам, так і наміри його нікчемні перед Богом».

Мучениця, підносячи хвалу Богові, встала неушкодженою, пішла до палацу намісника і постала перед Волусіаном. Побачивши святу Акилину, переляканий Волусіан  покликав слуг та звелів стерегти її до ранку. Зранку він виніс святій Акилині смертний вирок як чарівниці, що не підкоряється царським наказам. Коли святу вели на страту, вона молилася і дякувала Богу, котрий удостоїв її постраждати за Його Святе Ім'я.

У відповідь на молитву почувся голос, що закликав її у Небесні обителі, і слідом за тим мучениця віддала свій дух Богу († 293). Кат боявся порушити наказ правителя, і вже померлій відсік їй голову.

Християни з честю поховали тіло мучениці. Пізніше її мощі були перенесені до Константинополя і покладені у створеному на її честь храмі.