18 травня Церква вшановує святу великомученицю Ірину

Свята великомучениця Ірина жила у I столітті і до хрещення носила ім'я Пенелопа. Вона була дочкою язичника Лікінія, правителя міста Мігдонії (Македонія, або Фракія).

Лікіній побудував для дочки окремий розкішний палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карією, оточена однолітками і слугами. Щодня до Пенелопи приходив наставник на ім'я Апеліан, який навчав її наук. Апеліан був християнином; під час навчання він розповідав дівчині про Христа-Спасителя і наставив її в християнському вченні і християнських чеснотах.

Коли Пенелопа подорослішала, батьки почали думати про її заміжжя. У цей період життя Господь напоумив її чудесним чином: до неї у вікно прилітали одна за одною три пташки – голуб з оливовою гілкою, орел з вінком та ворон зі змією. Вчитель Пенелопи Апеліан пояснив їй значення цього знамення: голуб, що означав чесноти дівиці – смиренність, лагідність і цнотливість, – приніс оливову гілку – благодать Божу, одержувану в хрещенні; орел – знамення висоти духу, яка досягається через Богоміркування, – приніс вінок за перемогу над невидимим ворогом як нагороду від Господа.

Ворон же приніс змію, на знак того, що диявол накинеться на неї і доставлятиме печалі, скорботи і гоніння. Наприкінці бесіди Апеліан сказав, що Господь бажає обручити її Собі і що Пенелопа зазнає багато страждань за свого Небесного Нареченого. Після цього Пенелопа відмовилася від заміжжя, прийняла хрещення від руки апостола Тимофія, учня святого апостола Павла, і була наречена Іриною.

Вона стала переконувати і своїх батьків прийняти християнську віру. Мати раділа наверненню дочки до Христа; батько спочатку не перешкоджав дочці, але потім став вимагати від неї поклоніння язичницьким божествам. Коли ж свята Ірина твердо і рішуче відмовилася, то розгніваний Лікіній звелів зв'язати свою дочку і кинути під копита лютих коней. Але коні залишилися нерухомими, лише один з них відірвався від прив'язі, кинувся на Лікінія, схопив його за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікінія збив і почав топтати.

Тоді святу діву розв'язали, і за її молитвою Лікіній у присутності очевидців встав неушкоджений, зі здоровою рукою. Бачачи таке чудо, Лікіній з дружиною і безліччю народу, числом близько 3000 осіб, увірував у Христа та відрікся від язичницьких богів. Залишивши управління містом, Лікіній оселився в палаці своєї дочки, маючи намір присвятити себе служінню Господу Іісусу Христу. Свята ж Ірина почала проповідувати вчення Христа серед язичників і обертала їх на шлях спасіння.

Вона жила в будинку свого вчителя Апеліана. Довідавшись про це, Седекія, новий правитель міста, закликав Апеліана і запитав про спосіб життя Ірини. Апеліан відповів, що Ірина, як і інші християни, живе в строгій стриманості, в безперервній молитві і читанні Божественних книг. Седекія закликав до себе святу і почав переконувати її припинити проповідь про Христа і принести жертву богам. Свята Ірина бестрепетно сповідала свою віру перед правителем, не злякавшись його погроз і готуючись гідно перетерпіти страждання за Христа.

За наказом Седекії вона була кинута в рів, наповнений зміями та гадами. 10 днів пробула в рові свята і залишилася неушкодженою, бо Ангел Господній зберіг її і приносив їй їжу. Седекія приписав це чудо чарівництву і віддав святу на страшні тортури: наказав перепиляти її залізною пилкою. Але пили ламалися одна за одною і не завдавали шкоди тілу святої діви. Нарешті, четверта пила залила тіло мучениці кров'ю.

Седекія зі сміхом сказав мучениці: «Де ж Бог твій? Якщо у Нього є сила, нехай Він тобі допоможе». Раптово піднявся вихор, блиснула сліпуча блискавка, що вразила багатьох мучителів, пролунав грім і полився сильний дощ. Бачачи таке знамення з Неба, багато хто увірував у Христа Спасителя.

Седекія не напоумився явним проявом сили Божої і піддав святу новим тортурам, але Господь зберіг її неушкодженою. Нарешті народ обурився, дивлячись на страждання невинної діви, повстав проти Седекії і вигнав його з міста. Наступні правителі, що змінили Седекію, також піддавали святу Ірину різним жорстоким мукам, під час яких силою Божою вона продовжувала залишатися неушкодженою, а народ під впливом її проповіді та звершених чудес все в більшій кількості звертався до Христа, залишаючи поклоніння бездушним ідолам. Загалом святою Іриною було навернено понад 10 000 язичників.

Зі свого рідного міста Мігдонії свята перейшла в місто Калліполь і там продовжувала проповідувати про Христа. Правитель міста на ім'я Вавадон піддав мученицю новим тортурам, але, побачивши, що свята залишається неушкодженою, напоумився та увірував у Христа. Разом з ним увірувала велика кількість язичників, які всі прийняли святе хрещення від апостола Тимофія. Після цього свята Ірина відвідала й інші міста Фракії – Костянтину, Месемврію з проповіддю про Христа, творячи чудеса, зціляючи хворих та зазнаючи страждання за Христа.

У місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її смерті. Тоді свята Ірина у супроводі свого вчителя старця Апеліана та інших християн пішла за місто до гірської печери і, осінивши себе хресним знаменням, увійшла до неї, вказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем, що й було виконано. Коли на четвертий день після цього християни відвідали печеру, то тіла святої в ній не знайшли. Так померла свята великомучениця Ірина.