27 березня Церква шанує преподобного Венедикта

Преподобний Венедикт, засновник західного чернечого ордену бенедиктинців, народився в італійському місті Нурс у 480 році. У 14 років святий був відправлений батьками на науку в Рим, проте, пригнічений аморальність, що повсюди оточувала його, вирішив присвятити себе іншому життю.

Спочатку святий Венедикт поселився при церкві святого апостола Петра в селищі Еффеді, але чутки про його подвижницьке життя змусили його піти далі в гори. Там він зустрів відлюдника Романа, який постриг його в чернецтво і показав йому для проживання віддалену печеру. Час від часу відлюдник приносив святому їжу.

Три роки в повній самоті святий вів сувору боротьбу зі спокусами й переміг їх. Незабаром до нього стали збиратися люди, які прагнули жити під його керівництвом. Число учнів настільки зросло, що святий розділив їх на дванадцять громад. Кожна громада складалася з дванадцяти ченців і створила окремий скит. Кожному скиту преподобний дав ігумена зі своїх досвідчених учнів.

Разом із преподобним залишилися заради повчання тільки ченці-початківці.

Суворі правила, встановлені для монахів святим Венедиктом, не всім припали до душі, і преподобний не раз ставав жертвою наклепу і переслідувань.

Нарешті він оселився в Кампанії і на горі Кассіно заснував Монте-Кассінський монастир, що довгий час був центром богословської освіти для Західної Церкви. При монастирі була створена чудова бібліотека. У цій обителі преподобний Венедикт написав статут, заснований на досвіді життя східних пустельників і вказівках преподобного Іоанна Касіяна Римлянина.

Статут був прийнятий згодом багатьма західними монастирями (до 1595 року він витримав понад 100 видань). Статут приписує ченцям абсолютне зречення від власності, безумовний послух і постійну працю. Старшим монахам ставиться в обов'язок навчання дітей і переписування древніх рукописів. Це допомогло зберегти багато пам'яток писемності, що належать до перших століть християнства.

Кожен новоприбулий повинен був прожити послушником упродовж року, щоб вивчити статут і звикнути до монастирського життя. На кожну справу запитується благословення. Главою монастиря є ігумен, який має всю повноту влади. Він судить, вчить і картає. Ігумен вислуховує поради старших і досвідчених братів, проте рішення виносить одноосібно. Виконання статуту
є обов'язковим для усіх і розглядається як важливий щабель, що наближає до досконалості.

Святий Венедикт удостоївся від Господа дару прозріння і чудотворення. Багатьох він зціляв молитвами. Свою кончину преподобний передбачив заздалегідь.

Сестра преподобного Венедикта, свята Схоластика, також прославилася своїм суворим подвижницьким життям і зарахована до лику святих.