На Афоні розповіли про правила вживання алкоголю

Для монахів-афонітів обмеження ставляться у вживанні алкоголю не зовнішні, щоб приховати від ченця спиртний напій, але внутрішні – щоб чернець особисто, з власної волі відмовився від алкоголю. Анісову горілку ченці-афоніти дають тільки прочанам, самі її не п'ють, повідомляє УНІАН із посиланням на «Православну спадщину України на Святій Горі Афон»

На Афоні ставлення до спиртних напоїв дуже спокійне. В будь-якому православному монастирі Святої Гори, паломників, одразу після прибуття на півострів, запрошують як почесних гостей до архондарика – спеціальної приймальні чи готелю. Саме тут архондарис – монах, який відповідає за прийом подорожніх, пропонує втомленим гостям прохолодну воду, рахат-лукум, каву, а також анісову горілку, яка в Греції називається ракі або узо.

В деяких монастирях паломників можуть почастувати ципуро – національним міцним алкогольним напоєм Греції. Ципуро виготовляється з чистого виноградного соку, який був зібраний в одному з афонських монастирів, що в процесі виготовлення змішується з різними (залежно від монастиря) пахучими рослинами.

Історія цього напою сягає глибокої давнини. За деякими свідченнями, вперше ципуро стали виробляти православні ченці на горі Афон ще у візантійський період – у XIV столітті. Вони пригощали ципуро всіх прочан, які відвідували ту чи іншу афонськую обитель.

Під час монастирської трапези на горі Афон ченці-афоніти протягом усього року вживають лише одну воду. Але в день святкування великих церковних свят, коли за монастирським статутом дозволяється споживання вина, на столі можна побачити келихи, наполовину наповнені червоним сухим вином.

Деякі ченці символічно роблять кілька ковтків, решта його взагалі не вживає. Вино не дозволяється приймати перед їжею, а тільки через 10 хвилин після початку трапези. Для цього ігумен монастиря спеціальним дзвіночком дає знак.

Пригощаючи гостей гори Афон невеликою кількістю анісової горілки, ченці виконують давній звичай – максимально догодити прочанам, виявляючи таким чином відому на весь світ грецьку гостинність.

Ченці спілкуються з гостями радісно, ввічливо і доброзичливо, а коли мовчать, то моляться за їхнє спасіння. Хтось може звинуватити афонських ченців у пияцтві. Але це зовсім не так. Пройшовши у сильну спеку по гористій місцевості декілька десятків кілометрів, відчувши неймовірну втому та спрагу – ось тоді по-справжньому цінуєш всю повноту афонської гостинності.

20 грамів міцного анісового напою, який, до речі, паломники п'ють за власним бажанням – їх ніхто до цього не примушує, в поєднанні з прохолодною водою, втамовує спрагу та психологічно розслабляє. Крім того, завдяки цьому напою паломники менше потіють. У нових кліматичних умовах шлунку надається додатковий стимул для кращого функціонування.

Треба зауважити, що алкоголь в теплих країнах діє зовсім інакше, ніж в прохолодних. У творі Джека Лондона «Син Сонця» європейці пили алкоголь, щоб не померти від лихоманки. Також завдяки міцному напою людина легше переносила спеку. Після виснажливої морської подорожі на Афон, паломники втамовують спрагу водою, яку їм заздалегідь готують афонські ченці.

Одного разу у 1973 році преподобний Паїсій Святогорець приймав своїх духовних дітей у дворі келії Чесного Хреста під розлогою оливою. Тут була цистерна з каміння, куди стікала дощова вода з даху. Саме цією водою святий і пригощав паломників. Коли ж до нього прийшли відвідувачі та побачили, що преподобний вичерпує для них останню воду з резервуара, то вони категорично відмовилися від пиття, для того, щоб не завдати незручностей преподобному.

Коли ж святий Паїсій це зрозумів, то дуже засмутився, сказавши: «Краще було б, якби Ви мені заподіяли незручність. Тоді б я дякував Богу за ту воду, яку він мені раніше давав, і молився б за тих, у кого немає води».