8 грудня – пам'ять святого священномученика Петра, архієпископа Александрійського

Святий священномученик Петро, архієпископ Александрійський, народився і виріс в Александрії. Був високоосвіченою людиною, обіймав посаду начальника Александрійської школи.

У 300 році він почав керувати Александрійською Церквою, ставши наступником свого вчителя і духовного наставника, блаженного єпископа Феони. Вигнаний з міста під час переслідування християн за часів імператорів Діоклітіана та Максиміана, святий Петро, побувавши у багатьох областях імперії, знову повернувся до свого рідного міста, щоб у цей небезпечний час знову особисто очолити Александрійську Церкву.

У ці смутні часи на Церкву Христову повстав вчитель злочестя Арій, що заперечував Божество Іісуса Христа. Святий Петро виступив проти нього, прокляв єретика та відлучив його від Церкви. І навіть тоді, коли Арій через учнів святителя умовляв владику Петра зняти з нього відлучення, стверджуючи, що він розкаюється і відмовляється від свого лжевчення, святитель, керований Духом Святим, прозрів неправдивість і підступність Арієвого відречення і заповів своїй пастві не вірити Арію та не приймати його у церковне спілкування.

Під мудрим керівництвом святого Петра Александрійська Церква, попри гоніння, міцніла і примножувалась.

Але, за наказом імператора Максиміана, святитель був схоплений і засуджений до смертної кари. Безліч людей зібралося біля входу у темницю, висловлюючи своє обурення.

Бажаючи уникнути народного заколоту та кровопролиття, святитель направив до влади листа, в якому пропонував розібрати задню стіну в'язниці з тим, щоб його змогли таємно від народу вивести на страту. Темної ночі святий Петро сам вийшов назустріч катам, які вивели його за міські стіни і обезголовили на тому ж самому місці, де колись був страчений святий апостол Марк.

Голос з неба, який чула одна свята діва цієї ночі, сповістив: «Петро – початок Апостолів, Петро – кінець александрійських мучеників». Це сталося у 311 році.

Вранці, дізнавшись про смерть свого єпископа, натовпи людей попрямували до місця страти, взяли тіло і голову мученика, принесли в церкву і, одягнувши у єпископський одяг, посадили на час відспівування на горньому місці.

За життя святий Петро сідав лише на підніжжя його, тому що, за словами святителя, бачив Божественне світло, яке охоплювало горнє місце, і не наважувався, за смиренням, сходити на нього.

Святий Петро, великий ревнитель Православ'я, відомий також як глибокий Богослов. Окремі місця з його книги «Про Божество» зачитувалися на Ефеському та Халкидонському Соборах. З його творів найбільш відомими та цінними для Церкви є «Правила».