17 листопада – пам'ять преподобного Іоанникія Великого

Преподобний Іоанникій Великий народився у Віфінії в 752 році в селищі Марикаті. Батьки його були бідними та не могли дати йому навіть початкової освіти. З дитинства він мав пасти худобу – єдине надбання сім'ї. Любов до Бога і молитва цілком володіли душею юнака Іоанникія.

Юнак Іоанникій був прийнятий до імператорського війська. Він заслужив своєю доброю вдачею любов співтоваришів, але, як хоробрий воїн, був страшний ворогам. Проте військова служба обтяжувала його, душа його прагнула до подвигів та усамітнення. І Господь покликав Свого раба до Себе на служіння.

Преподобний Іоанникій, відрікаючись від світу, мав намір одразу піти у пустелю. Проте, за порадою досвідчених у чернечому житті старців, він ще два роки прожив в монастирі. Після цього, по навіюванню Божому, преподобний віддалився у пустелю. Три роки пробув він у глибокому усамітненні, лише раз на місяць пастух приносив йому трохи хліба і води.

Випадково зустрівши своїх колишніх товаришів по військовій службі, святий покинув пустелю і пішов у Контурійські гори. Лише через 12 років подвижницького життя відлюдник прийняв чернечий постриг.

Три роки після постригу провів святий у затворі, обплутаний веригами, після чого вирушив у Хелідон до великого постника Георгія. Подвижники прожили разом три роки. За цей час преподобний Іоанникій вивчив весь Псалтир.

Досягнувши глибокої старості, святий Іоанникій оселився в Антидієвій обителі, де й пробув там у затворі до своєї кончини.

70 років провів у подвигах преподобний Іоанникій і досяг високої духовної досконалості. З милості Божої, святий здобув дар пророцтва, під час молитви преподобний старець піднімався над землею. Одного разу перейшов річку, що розлилася в повіні. Святий міг сам ставати невидимим для людей і робити невидимими інших: так, одного разу преподобний вивів із в'язниці полонених греків на очах у численної варти.

Предбачивши свою кончину, святий відійшов до Господа 4 листопада 846 року у віці 94-х років.