24 жовтня Церква вшановує Спомин чуда від ікони Господа нашого Іісуса Христа в Бейруті

На четвертому Діянні Сьомого Вселенського Собору (787 рік) святитель Петро, єпископ Нікомідійський, в доказ необхідності іконошанування, запропонував Слово святого Афанасія про чудо, яке сталося в місті Бериті (нині Бейрут).

У цьому місті поблизу іудейської синагоги жив християнин. Переселяючись в інше місце, він залишив у будинку ікону Господа Іісуса Христа. Іудей, який зайняв цей будинок, не звернув уваги на ікону. Одного разу його друг помітив на стіні образ Іісуса Христа і, сказавши господареві: «Чому ти, юдей, тримаєш у будинку ікону?», пішов до синагоги і доніс про порушення іудейського закону.

Господаря будинку іудеї відлучили від синагоги, а ікону зняли зі стіни і стали кощунствувати над нею: «Як колись глумилися над Ним отці наші, так знеславимо Його і ми». Вони плювали на лик Господа, бичували ікону, кривдили лайкою, встромили цвяхи в руки і ноги Господні, зображені на іконі, били Його тростиною по голові, доклали до вуст губку з оцтом.

Нарешті, принесли списа, і один з іудеїв вдарив ним у бік Спасителя. Раптом з отвору, пробитого списом в іконі, потекла кров і вода. Іудейські рабини, побачивши чудо, вирішили: «Послідовники Іісуса Христа стверджують, ніби Він зціляв хворих. Віднесемо до синагоги цю кров з водою і помастимо одержимих недугами, тоді побачимо, чи правду про Нього кажуть».

Сосуд з кров'ю було поставлено в синагогу. Дізнавшись про чудо, жителі Берита стали приносити та приводити до синагоги хворих на різні недуги, і всі вони зцілилися, помастившись кров'ю від ікони Господа. Всі архієреї, священики і народ іудейський увірували у Христа і почали волати: «Слава Тобі, Христе, Якого розіп'яли отці наші, Якого розіп'яли і ми, у вигляді ікони Твоєї. Слава Тобі, Сину Божий, що створив стільки чудес! Ми віримо в Тебе, будь милостивий до нас і прийми нас!»

Іудеї прийшли до єпископа Берита і, показавши йому чудотворну ікону, кров та воду, що витікли від неї, розповіли про свій злочин. Єпископ, бачачи щире каяття, прийняв їх, багато днів оповіщав і потім хрестив, а синагогу освятив на церкву Спасителя нашого Іісуса Христа.

На прохання євреїв, він обратив й інші синагоги на храми, присвячені святим мученикам. І «бысть велия радость в этом городе, не только от того, что так много людей было исцелено и оживотворено, но и от того, что столько душ перешло из царства мертвых в вечную жизнь».