17 вересня Церква вшановує пам'ять святителя Іоасафа Білгородського

Святитель Іоасаф народився у Прилуках, колишньої Полтавської губернії, 8 вересня 1705 року, на свято Різдва Пресвятої Богородиці. При Хрещенні названий Іоакимом. Він походив з давнього благочестивого українського роду Горленкових.

У 1712 році 7-річного Іоакима батько віддав до Київської духовної академії. У стінах академії він відчув потяг до чернечого життя. Протягом 7 років випробовувас себе майбутній святитель і, нарешті, відкрився батькам. Довго мати з батьком просили сина-первістка не приймати чернечого постригу.

Але в 1725 році він таємно від них прийняв рясофор з ім'ям Іларіон у Київському Межигірському монастирі, а 21 листопада 1727 року був пострижений у мантію з ім'ям Іоасаф у Києво-Братському монастирі. Ця подія співпала з завершенням навчання в духовній академії. Через рік інок Іоасаф був хіротонізований архієпископом Варлаамом Вонатовичем в сан ієродиякона.

Його залишили викладачем у Київській духовній академії. Після смерті преосвященного Варлаама Київською кафедрою став керувати архієпископ Рафаїл Заборовський. Архієпископ Рафаїл звернув увагу на видатні здібності молодого подвижника і залучив його для більш широкого служіння Церкві. Йому був доручений відповідальний послух на посаді екзаменатора при Київській архієпископії.

У листопаді 1734 року архієпископ Рафаїл висвятив ієродиякона Іоасафа в сан ієромонаха і перевів з Братського училищного монастиря в Києво-Софійський архієрейський будинок. Одночасно він був призначений членом Київської духовної консисторії. Консисторська посада святителя була прекрасною школою для його організаторських здібностей. В цей час він добре вивчив потреби священнослужителів, переваги і недоліки єпархії.

24 червня 1737 року ієромонах Іоасаф був призначений настоятелем Свято-Преображенського Мгарського монастиря з возведенням у сан ігумена. У своєму монастирі всі сили ігумен спрямував на благоустрій обителі, колишнього оплоту православ'я в боротьбі з унією.

У монастирі перебували мощі святителя Афанасія, патріарха Константинопольського, Лубенського чудотворця. Кілька разів патріарх Афанасій являвся ігумену Іоасафу, засвідчуючи про своє заступництво.

У 1744 році митрополит Рафаїл возвів ігумена Іоасафа в сан архімандрита. Наприкінці того ж року він був викликаний до Москви і незабаром розпорядженням Святішого Синоду призначений намісником Свято-Троїцької Сергієвої Лаври. В обителі преподобного Сергія він також самовіддано виконував послух Церкви (в ті роки було потрібно багато сил для відновлення монастиря після пожежі).

2 червня 1748 року в Петропавлівському соборі Петербурга архімандрит Іоасаф був хіротонісаний в єпископа Білгородського. Вступивши на архієрейську кафедру, святитель Іоасаф строго стежив за благочестям і станом храмів, за правильністю здійснення Богослужіння і, особливо, моральністю пастви. Велику увагу приділяв святитель освіті духовенства, правильному дотриманню ними статуту і церковних традицій.

10 грудня 1754 року святитель преставився. Прославлення святителя Іоасафа в лику святих відбулося 4 вересня 1911 року.