24 травня Православна Церква вшановує пам'ять святих рівноапостольних Мефодія та Кирила
11/24 травня Православна Церква вшановує пам'ять святих рівноапостольних Мефодія та Кирила, учителів Словенських.
Святі рівноапостольні первоучителі та просвітителі слов'янські, рідні брати Кирил та Мефодій походили з благочестивої родини, що жила в грецькому місті Солуні (в Македонії). Вони були дітьми воєводи, родом болгарського слов'янина. Святий Мефодій був старшим із семи братів, святий Костянтин (Кирил – його чернече ім'я) – наймолодшим. Святий Мефодій спочатку служив, як і батько його, у військовому званні. Цар, дізнавшись про нього, як про доброго воїна, поставив його воєводою в слов'янське князівство Славінія, що підпорядковувалося грецькій державі. Це сталося за особливим промислом Божим і для того, щоб Мефодій міг краще вивчити слов'янську мову, як майбутній духовний вчитель і пастир слов'ян. Пробувши в чині воєводи близько 10 років і пізнавши суєту житейську, Мефодій став готувати себе до зречення від усього земного та спрямовувати свої думки до небесного. Залишивши воєводство і всі втіхи світу, він пішов у ченці на гору Олімп.
Його брат, святий Костянтин, із юності своєї показав блискучі успіхи як в світській, так і в релігійно-моральній освіті. Він навчався разом із малолітнім імператором Михайлом у кращих вчителів Константинополя, в тому числі у Фотія, майбутнього Патріарха Константинопольського. Отримавши блискучу освіту, він досконало опанував всі науки свого часу і багато мов, особливо ретельно вивчав він твори святителя Григорія Богослова, за що отримав прізвисько Філософа (мудрого). Після закінчення навчання святий Костянтин прийняв сан ієрея і був призначений хранителем патріаршої бібліотеки при храмі святої Софії. Але, нехтуючи усіма вигодами свого становища, пішов в один з монастирів на Чорному морі. Майже насильно, він був повернений до Константинополя і був призначений вчителем філософії в вищу Константинопольську школу. Мудрість та сила віри ще зовсім молодого Костянтина були настільки великі, що йому вдалося перемогти в дебатах вождя єретиків-іконоборців – Анінія.
Потім Кирил віддалився до брата Мефодія та кілька років розділяв із ним чернечі подвиги в монастирі на Олімпі, де вперше став займатися вивченням слов'янської мови. В обителях, що були на горі, було багато ченців-слов'ян із сусідніх країн, тому Костянтин міг мати постійну мовну практику, що для нього було особливо важливо, так як він, майже з дитинства, весь час проводив у грецькому середовищі. Незабаром імператор викликав обох святих братів із монастиря і відправив їх до хазарів, для євангельської проповіді.
На шляху вони зупинилися на деякий час у місті Корсунь, готуючись до проповіді. Тут же святі брати дізналися, що мощі священномученика Климента, Папи Римського, перебувають в морі, і чудесним чином знайшли їх. Там же, в Корсуні, святий Костянтин знайшов Євангеліє та Псалтир, написані "руськими буквами", і людину, що говорить по-руськи, і став вчитися у цієї людини читати й говорити його мовою. Після цього святі брати вирушили до хазарів, де здобули перемогу в дебатах з іудеями та мусульманами, проповідуючи Євангельське вчення.
Незабаром прийшли до імператора посли від моравського князя Ростислава, якого притискували німецькі єпископи, з проханням надіслати в Моравію вчителів, які могли б проповідувати рідною для слов'ян мовою. Імператор закликав святого Костянтина та сказав йому: «Необхідно тобі йти туди, бо краще за тебе ніхто цього не виконає». Святий Костянтин з постом і молитвою взявся до нового подвигу. За допомогою свого брата святого Мефодія та учнів Горазда, Климента, Сави, Наума та Ангеляра він склав слов'янську абетку і переклав слов'янською мовою книги, без яких не могло відбуватися Богослужіння: Євангеліє, Псалтир та вибрані служби. Деякі літописці повідомляють, що перші слова, написані слов'янською мовою, були слова апостола Євангеліста Іоанна: «Вначале бе (было) Слово, и Слово бе к Богу, и Бог бе Слово». Це було в 863 році. Після завершення перекладу, святі брати вирушили до Моравії, де були прийняті з великою честю та стали вчити Богослужінню слов'янською мовою.
Це викликало злість німецьких єпископів, які здійснювали в моравських церквах Богослужіння латиною, і вони повстали проти святих братів та подали скаргу до Риму. У 867 році св. Мефодій та Костянтин були викликані Папою Миколою I в Рим на суд для вирішення цього питання. Взявши з собою мощі святого Климента, Папи Римського, святі Костянтин та Мефодій відправилися до Риму. Коли вони прибули до Риму, Миколи I вже не було в живих. Його наступник, Адріан II, дізнавшись, що вони несуть з собою мощі св. Климента, зустрів їх урочисто – за містом. Папа Римський затвердив Богослужіння слов'янською мовою, а перекладені братами книги наказав покласти в римських церквах і здійснювати Літургію слов'янською мовою.
Перебуваючи в Римі, святий Костянтин, у чудесному видінні сповіщений Господом про наближення кончини, прийняв схиму з ім'ям Кирил. Через 50 днів після прийняття схими, 14 лютого 869 року, рівноапостольний Кирил помер у віці 42 років. Перед смертю він говорив братові: «Ми з тобою, як дружна пара волів, вели одну борозну; я нужденний, але ти не подумай залишити праці учительства і знову піти на свою гору». Папа наказав покласти мощі святого Кирила в церкві святого Климента, де від них стали відбуватися чудеса.
Після кончини святого Кирила Папа, за проханням слов'янського князя Коцела, послав святого Мефодія в Паннонію, висвятив його в архієпископа Моравії та Паннонії, на стародавній престол святого апостола Антродіна. При цьому Мефодію чимало доводилося стерпіти неприємностей від інославних місіонерів, але він продовжував євангельську проповідь серед слов'ян і хрестив чеського князя Боривоя та його дружину Людмилу, а також одного з польських князів.
В останні роки свого життя святитель Мефодій за допомогою двох учнів-священиків переклав слов'янською мовою весь Старий Завіт, крім книг Макавеїв, а також Номоканон (Правила святих отців) і книги з творами святих отців Церкви (Патерик). Святитель передбачив день своєї смерті і помер 6 квітня 885 року у віці близько 60 років. Відспівування святителя було звершено на трьох мовах – слов'янською, грецькою та латинською. Він був похований в соборній церкві Велеграда – столиці Моравії.
До лику святих рівноапостольні Мефодій та Кирил зараховані в давнину. У Руській Православній Церкві пам'ять рівноапостольних просвітителів слов'ян вшановується з XI століття. Найдавніші служби святим, що дійшли до нашого часу, датуються XIII століттям. Урочисте святкування пам'яті святих рівноапостольних Мефодія та Кирила було встановлено в 1863 році.
Тропар:
От пелен прилежно Премудрость сестру себе сотворив, Богогласе,/ пресветлую видев, яко девицу чисту,/ юже приемь, приведе,/ яко монисты златыми, сею украсив свою душу и ум,/ и обретеся яко другий Кирилл, блаженне,/ разумом и именем мудре.
