Дитина, побачивши хлопчаків-вівтарників у облаченні, сказала: «Мамо, дивись, маленькі батюшки пішли...»

Ваня залазить на високі сходи на шкільному спортмайданчику. Приблизно на середині він тривожно обертається:

– А перехрести мене, бабусю!

– Люба, навіщо ти у вихідні ходиш до храму?

– Там мене вчать любити і шанувати тебе.

– А чи не могла б ти ходити туди ще й у будні? Ну хоч інколи?

Є просто гординя. Версія 1.0. Гординею вважається помисел, що в тебе немає гордині. Але найвищим ступенем гордині є визнання за собою гріха гордині та гордість від того, що ти такий духовно зрілий, що це усвідомив.

Все. Коло замкнулося!

У цьому світі є дві дивності: невіруючі люди, що намагаються виглядати віруючими, та віруючі, що живуть як невіруючі.

– Батюшка, ніяк не можу впоратися із залежністю від соцмереж, постійно сиджу, утикнувшись у смартфон. Що робити? Може, молитва якась є?

– Залий телефон святою водою і залиш на ніч. На ранок побачиш, відпустить.

Храм. Хрестини. Заходить чоловік із немовлям в одній руці та пачкою грошей у другій: «Де у вас тут жертвопринесення зробити можна?»