Молодий чоловік, який нещодавно поступив в монастир, побачив якось настоятеля, який, схилившись на порозі келії, чистив свої черевики.
– Отче, – здивувався він, – ти сам чистиш свої черевики?
– Відтоді як я настоятель, я не можу чистити чужі, – відповідав той.
– Батюшка, мій сусід по парті наді мною сміється, щипається прямо на уроці.
– А ти від нього пересядь. Але з великою любов'ю.
– Отче, ось я пересів, а він все одно на перервах дражниться.
– А ти йому відповідай твердо, різко, можна навіть грубо. Але з великою любов'ю.
– Батюшка, я йому відповів, а він знову. І б'ється.
– А ти розмахнися і як слід дай! Але з великою любов'ю.
Новий священик запитує парафіянку, як їй подобаються його проповіді.
- Дивовижно! Можна сказати, ми про гріх нічого не знали, поки ви до нас не приїхали.
Будні православного молодіжного клубу:
– Хлопці, чий Новий Заповіт на столі залишився?!
– Як чий?!! Господа нашого Ісуса Христа!
Молодий монах прийшов за порадою до авви Мойсея.
– Отче, – сказав він, – я розумію, як можна згрішити зором, слухом, смаком або дотиком. Але як можна згрішити нюхом?
– Якщо пхати ніс в чужі справи, – відповідав старець.
Приходить священик в будинок на освячення. До стіни кімнати прибита підкова.
Священик запитує у господині: «Це що?»
Господиня: «Пам'ять від чоловіка».
Священик: «Чоловік конем був?»
Господиня: «Ви що? Ні!»
Священик: «Знімайте!»
- Батюшка, кому ставити свічку, якщо я народилась в рік змії?
- Георгію Побідоносцю