Заява СПЖ про тиск з боку влади

Звернення до Президента України, депутатів Верховної Ради, громадських діячів, правозахисників, журналістів, а також органів та представників міжнародного правозахисного механізму ООН і ЄС, всіх представників міжнародної громадськості

Звертаємо Вашу увагу на те, що в Україні тривають кричущі порушення прав людини у сфері свободи слова, совісті та віросповідання. Незважаючи на неодноразові судові розгляди, звернення у правоохоронні органи різного рівня, до цього часу віруючі Української Православної Церкви села Птича Рівненської області, так само як і потерпілі у більш ніж 40 інших населених пунктах, не можуть вільно молитися та сповідувати свою віру в культових приміщеннях, які їм належать.

У числі фактів порушень прав такі злочини, як побиття віруючих села Катеринівка Тернопільської області, невиконання судових рішень у справі села Птича Рівненської області, незаконне застосування спецзасобів працівниками правоохоронних підрозділів до мирних жителів, застосування насильства до журналістів, перешкоджання проведенню Всеукраїнського Хресного ходу, що супроводжувалось публічними закликами до фізичного знищення його учасників.

Одночасно з зазначеними вище правопорушеннями здійснюється підготовка до прийняття одіозних законопроектів, спрямованих на руйнування ідентичності віруючих УПЦ, які бажають залишатися українцями у складі Української Православної Церкви.

Ми вкрай стурбовані тим, що, незважаючи на численні звернення у правоохоронні органи, жодну особу з числа тих, хто нападав на віруючих УПЦ, а також захоплював майно – храми та інші будівлі, – не було притягнуто навіть до адміністративної відповідальності. Досі не розслідувана справа про напад на журналіста СПЖ у Тернопільській області, а також численні факти перешкоджання журналістській діяльності під час висвітлення подій, пов'язаних з конфліктами навколо храмів УПЦ. Дискримінаційні висловлювання відносно конфесії УПЦ набувають масового і систематичного характеру і давно вийшли за межі допустимої критики, фактично носять характер підбурювання до здійснення нових правопорушень відносно УПЦ.

Разом з тим, міжнародне право та зобов'язання держави Україна, виходячи з концепції «обов'язку захищати» як необхідної умови державного суверенітету, включають конкретні вимоги до органів державної влади та їх осіб у зв'язку з більш частими нападами і конфліктами навколо УПЦ.

Зокрема, згідно з доповіддю спеціального доповідача з питання про свободу релігії або переконань (A/HRC/28/66 29 December 2014): Порушення прав людини можливі не лише з боку держави; досить часто вони здійснюються недержавними суб'єктами. Тим не менш, відповідальність за такі акти несе держава, оскільки вони можуть свідчити про недосконалість системи захисту прав людини.

Перший крок у справі захисту від насильства в ім'я релігії полягає у негайному і безсуперечному засудженні високопоставленими представниками держави усіх подібних актів, де б вони не відбувалися. Представники держави мають відігравати провідну роль у справі ліквідації насильства, виражаючи співчуття жертвам та забезпечуючи підтримку особам і групам, на яких це насильство спрямоване. Насильницькі напади на представників груп, що піддаються систематичній дискримінації, здійснювані в ім'я релігії, слід розуміти як посягання на суспільство в цілому.

У протиріччя процитованим обов'язкам діючі чиновники не лише відкрито не засуджують порушення прав віруючих УПЦ, але й повсюдно ігнорують як інформацію про такі правопорушення, так і письмові заяви про вчинені злочини, демонструючи формальний підхід до їх розгляду, а у ряді випадків відкрито заявляючи про «політичну недоцільність» дій із захисту УПЦ.

Попри те, що органи влади належним чином були повідомлені про всі факти правопорушень, що підтверджує значна кількість кримінальних проваджень та судових процесів, відкритих за заявами віруючих УПЦ, замість забезпечення правосуддя і справедливості з боку органів державної влади розпочато безпрецедентний тиск на журналістів та правозахисників, які здійснюють юридичний супровід та інформаційне висвітлення фактів порушень прав віруючих УПЦ.

Сьогодні, 25 січня 2017 року, у житлових приміщеннях, що належать журналістам Спілки Православних Журналістів, працівникам прес-служби Рівненської єпархії УПЦ, правозахисникам, які здійснюють судовий захист інтересів громад УПЦ, представники СБУ провели обшуки та вилучили професійну техніку – комп'ютери, мобільні телефони, документацію. Підстави для обшуку, зазначені в ухвалі суду, пред'явленій у момент слідчих дій, оцінюються нами як вимисел, сфабрикований СБУ задля отримання формального приводу заблокувати роботу журналістів та правозахисників, зібрати більш детальну інформацію про активістів та мирян, які захищають УПЦ, з метою можливого подальшого індивідуального неправового тиску, в тому числі і з використанням правопорушників-радикалів.

Загроза витоку даних про конкретних осіб, які виступали на захист УПЦ, а також масив конфіденційної інформації і персональних даних, що містяться в журналістських матеріалах, особистому і діловому листуванні, юридичних документах, може становити загрозу для життя та безпеки свідків і інших осіб.

Вилучення та обшуки носять масовий характер. В результаті проведених дій журналісти та юристи Рівненської єпархії Української Православної Церкви не можуть повноцінно здійснювати свою професійну діяльність, що свідчить про фактичну заборону з боку держави на професійну діяльність журналістів та правозахисників.

Відповідно до статті 1 Декларації Генеральної асамблеї ООН від 09.12.1998 року «Про право та обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи» (далі іменованої «Декларація»), кожна людина має право, індивідуально та спільно з іншими, заохочувати і прагнути захищати та здійснювати права людини й основні свободи на національному і міжнародному рівнях.

Відповідно до статті 5 Декларації, з метою заохочення та захисту прав людини й основних свобод кожна людина має право, індивідуально і спільно з іншими, на національному і міжнародному рівнях: b) створювати неурядові організації, асоціації або групи, вступати в них та брати участь у їхній діяльності; c) підтримувати зв'язок з неурядовими або міжурядовими організаціями.

Пунктом с) статті 6 Декларації встановлено, що кожна людина, індивідуально чи спільно з іншими, має право вивчати, обговорювати, складати й мати думки щодо дотримання всіх прав людини й основних свобод як у законодавстві, так і на практиці та привертати увагу громадськості до цих питань, використовуючи ці та інші відповідні засоби.

Стаття 19 Загальної Декларації прав людини встановлює право кожного на свободу переконань і на вільне їх виявлення, в тому числі свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.

У відповідності зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується свобода переконань і слова, відповідно до статті 2 Закону України «Про інформаційні агенства», інформаційним агентствам гарантується свобода діяльності.

Вилучення професійної техніки та особистих засобів зв'язку, а також документації становить істотне обмеження права на свободу слова та порушує гарантії професійної діяльності журналістів.

Що стосується проведення обшуків та вилучення майна у священнослужителів, юристів та мирян – віруючих Української Православної Церкви, які виступали позивачами, заявниками, представниками в судових та інших справах, пов'язаних з порушеннями прав УПЦ, то такі дії свідчать про неправовий тиск з боку держави у зв'язку з професійною діяльністю правозахисників, порушують права свідків та фізичних осіб, у тому числі у зв'язку з можливим витоком їхніх персональних даних.

Слід зазначити, що згідно з «Керівними принципами щодо захисту правозахисників», підготовленими Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (ОБСЄ/БДІПЛ), всі особи, що діють з метою захисту прав, визнаються правозахисниками і щодо них діють наступні гарантії:

«54. Журналісти, які сприяють просуванню прав людини, є правозахисниками, незалежно від їх акредитаційного статусу і засобів масової інформації, в яких вони працюють (друкований орган, радіостанція, телеканал або Інтернет-видання). Журналісти, які повідомляють про порушення прав людини, випадки корупції або неналежного врядування або ж про діяльність осіб, що повідомляють про порушення, не можуть піддаватися переслідуванню; щодо них не мають проводити довільні судові процеси або вживати інших дій через їхні повідомлення в ЗМІ. Органи влади мають визнати значення незалежної журналістики та журналістських розслідувань для розкриття порушень і зловживань владою та підтримувати цей вид діяльності з метою підвищення підзвітності. Вони мають забезпечити, щоб журналісти не піддавались свавільним кримінальним переслідуванням і мали доступ до правової допомоги та інших засобів підтримки, – це уможливлює виконання журналістами своєї роботи без втручань іззовні та без страху розправи. Зокрема, слід вжити заходів для убезпечення журналістів та гарантувати ефективний захист журналістів-правозахисників від нападів та інших форм незаконного впливу з боку як державних, так і недержавних суб'єктів. Будь-який злочин, спрямований проти правозахисників, в тому числі журналістів, які захищають права людини, має підлягати негайному, ефективному, незалежному і прозорому розслідуванню, а винні мають постати перед судом.

85. Держави зобов'язані утримуватись від будь-якого незаконного чи свавільного порушення недоторканності приватного і сімейного життя правозахисників, їхнього житла або таємниці листування, у тому числі електронних комунікацій, та захищати їх від подібного порушення з боку третіх осіб, шляхом вживання законодавчих та інших заходів. Будь-яке порушення недоторканності приватного і сімейного життя, житла і таємниці листування має бути передбачене законом і бути необхідним для досягнення законної цілі відповідно до міжнародних стандартів у сфері прав людини і бути пропорційним такій цілі».
 
У зв'язку з викладеним, інформаційне агентство Спілка православних журналістів, реалізуючи право на захист, передбачене пунктом 4 статті 9 Декларації Генеральної асамблеї ООН від 09.12.1998 року «Про право та обов'язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи», згідно з яким «у відповідності з чинними міжнародними договорами та процедурами кожна людина має право, індивідуально і спільно з іншими, на безперешкодний доступ до міжнародних органів, що мають загальну або спеціальну компетенцію отримувати та розглядати повідомлення з питань прав людини й основних свобод, а також підтримувати з ними зв'язок»:

1. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників до Ради з прав людини ООН згідно з резолюцією 5/1 ООН від 18.06.2007 року.
2. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників спеціальному доповідачу ООН із захисту права на свободу вираження думки.
3. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників Спеціальному доповідачу ООН із ситуацій з правозахисниками Special Rapporteur on the situation of human rights defenders.
4. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників до Європейського парламентського комітету з прав людини (DROI).
5. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників Комісару Ради Європи з прав людини.Commissioner for Human Rights of the Council of Europe.
6. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників Спеціальному доповідачу ООН з питань свободи совісті та релігії.
7. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників парламентським групам Європейського союзу і окремим парламентарям.
8. Направляє повідомлення про правопорушення відносно журналістів та правозахисників іншим органам та правозахисним організаціям системи міжнародного правозахисного механізму.
9. Закликає органи державної влади припинити неправовий тиск та утриматись від подальших необґрунтованих дій відносно журналістів та правозахисників, які здійснюють захист прав віруючих УПЦ.
10. Звертається до Президента України, депутатів Верховної Ради України, органів державної влади, міжнародної та національної громадськості із закликом захистити свободу слова та припинити переслідування християн – віруючих УПЦ, а також правозахисників і журналістів, які здійснюють захист прав і свобод УПЦ.
11. Звертає увагу на те, що згідно з пунктом h) статті 7 Статуту Міжнародного кримінального суду (Римський Статут): злочини проти людяності в тому числі включають «переслідування будь-якої ідентифікованої групи або спільноти за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними... або іншими мотивами, які повсюдно визнані неприпустимими відповідно до міжнародного права, у зв'язку з будь-якими діяннями, зазначеними в цьому пункті, або будь-якими злочинами, що підпадають під юрисдикцію Суду». Під переслідуванням, відповідно до пункту g) п. 2 ст. 7 Статуту, розуміють «умисне і серйозне позбавлення основних прав всупереч міжнародному праву за ознакою приналежності до тієї чи іншої групи або іншої спільноти». У зв'язку з цим, Спілка Православних Журналістів у разі посилення неправового тиску на журналістів та правозахисників, а також віруючих УПЦ залишає за собою право негайно інформувати Міжнародний Кримінальний Суд про порушення прав релігійних груп, журналістів та правозахисників – в рамках провадження, відкритого за заявою держави Україна, відповідно до компетенції МКС, визначеної пунктом 191 Звіту Міжнародного кримінального суду про дії щодо попереднього розслідування (2016 р.), згідно з яким: «Враховуючи безстроковий характер прийняття Україною юрисдикції МКС, Канцелярія Прокурора також продовжить реєстрацію звинувачень у злочинах, скоєних в Україні, в тій мірі, в якій вони підпадають під юрисдикцію Суду. На даній стадії аналізу у відповідності з правилами про попереднє розслідування Канцелярія Прокурора може проводити збір подальших відомостей про відповідні судові розгляди на національному рівні».