«Сімейний» відділ УПЦ провів благодійну акцію «Старість в радість»

9 січня Синодальний відділ у справах сім'ї відвідав Козелецький геріатричний пансіонат. Поїздка відбулась в рамках благодійної акції «Старість в радість». Колектив відділу розпочав її у 2012 році і щорічно проводить з благословення Предстоятеля УПЦ Митрополита Київського і всієї України Онуфрія. В групі був і журналіст СПЖ. В цьому фоторепортажі – його враження від цієї поїздки.

Вразила навіть не сама поїздка, а ретельна підготовка до неї, яка велась більше місяця, і про що просто не можна не сказати кілька слів. Проведення акції анонсували через соціальні мережі. Активно брали участь у зборі пожертвувань і ряд столичних церков. «Особливо допомогли прихожани та церковнослужителі храму святителя Спиридона Триміфунтського, – розповідає співробітник відділу Анна Ружицька. – Та й у себе в відділі ми весь час приймали пожертви небайдужих людей, а наші волонтери допомагали сортувати і готувати для бабусь та дідусів святкові різдвяні набори. До них увійшли пледи, теплі шкарпетки, капці, красиві іграшки, предмети особистої гігієни, солодощі, різноманітна православна література. Дуже багато приносили іграшок. Вони дуже стареньким подобаються. Привести до ладу ці іграшки нам допомогли наші партнери – столичне підприємство «Американська хімчистка».

Розповіла матушка Анна і про те, що до цієї поїздки вдалося також зібрати чимало красивих листівок ручної роботи з теплими побажаннями незнайомим стареньким від дітвори, надіслані з багатьох областей України і, звичайно, з Києва. «Нас особливо зворушили, – говорить Анна Ружицька, – привітання та подарунки, надіслані шестирічною Машенькою Лихолай. Вона проходить тривале лікування у відділенні онкогематології лікарні «Охматдит». Дізнавшись про цю акцію, дівчинка своїми ручками приготувала подаруночок, поділилася тими радощами, які бувають у її житті, а її батьки пожертвували гроші. Адже на зібрані кошти ми теж докуповували багато необхідних речей. Все-таки в цьому пансіонаті проживає понад 200 людей, і нікого не можна забути. Ми їздимо туди традиційно ось уже п'ятий рік. І нас там завжди дуже чекають. А ми зі свого боку постарались, щоб нашим підопічним стало трішки світліше, добріше і веселіше на душі».

Ось і прийшов день від'їзду в пансіонат. Моя сусідка – Ганна Коломієць, парафіянка столичного Свято-Покровського Храму. Про акцію «Старість в радість» дізналась від священнослужителів церкви. В цій поїздці – вперше, хоча неодноразово брала участь у благодійних заходах «молодіжки» свого храму. З собою везе пакет з новорічними подарунками, хоче вручити комусь із мешканців пансіонату. «Зробити приємне людині, нехай навіть невідомій, – сказала Ганна, – це точно зовсім не складно і не дорого. Це по-християнськи, тепло і душевно!»

Близько години їзди з Києва, і ми вже на Чернігівщині, в геріатричному пансіонаті, який розташувався неподалік від Свято-Георгіївського жіночого монастиря. Переважна більшість підопічних – це люди похилого віку, але є й молоді, які потрапили сюди після дитячих будинків та інтернатів. У великому, комфортабельному автобусі, наданому Києво-Печерською Лаврою, нас – 36 чоловік на чолі з заступником голови Місії Синодального відділу УПЦ у справах сім'ї протоієреєм Іоанном Ружицьким.

Разом зі священиком – співробітники відділу, хор Київської духовної академії і семінарії, волонтери та всі ті, хто бажає особисто поділитися з людьми похилого віку теплом своїх сердець. Цікаво, що переважна більшість людей вперше брали участь у цій поїздці – відреагували на інформацію із соціальних мереж або дізналися про акцію в парафіях своїх церков.

Приїзд групи у всіх викликав велике пожвавлення, пансіонат ніби ожив, розчулені люди похилого віку були дуже раді гостям. А 75-річна Ганна Крохіна сказала, що сама родом з Полтавщини і живе тут вже кілька років: «Це Господь нас почув і зараз сюди приніс нам вогник різдвяної радості».

Після спільної молитви в їдальні пансіонату отець Іоанн Ружицький привітав всіх присутніх з новорічними святами, передав вітання від голови Місії Синодального відділу УПЦ з питань сім'ї архієпископа Ровеньківського і Свердловського Пантелеймона.

Батюшка оповістив також Різдвяне послання з Божим благословенням Предстоятеля УПЦ Митрополита Київського і всієї України Онуфрія.

А після священик вручав різдвяні подарунки, і його приклад наслідувала вся група. Підопічним та працівникам пансіонату роздали також фотографії з минулого приїзду.

Волонтери спілкувалися з людьми похилого віку, вникали в їх, часом, дуже непрості життєві історії, розповідали про себе, і все це було майже по-сімейному.

А в цей час хор Київської духовної академії і семінарії, підтримуючи святковий настрій, виконував різдвяні і народні співи.

А після вся група відвідала кімнати, де проживають люди, які не ходять самостійно. Не оминули увагою жодного, хто хотів би поділитися наболілим і хто запрошував у гості. З ними спілкувалися, разом співали різдвяні колядки та народні пісні, вручали подарунки.

А бабусі-майстрині теж, виявляється, для дорогих гостей приготували свої подарунки, зроблені власноруч.

Як нам потім розповіли співробітники пансіонату, тут проживає чимало творчих людей. Для прояву своїх талантів вони збираються в читальному залі пансіонату і займаються улюбленою справою. До речі, саме для цього в привезених волонтерами подарунках були кольоровий папір для творчості, нитки для вишивання, книги з рукоділля.

Це бібліотекар Тетяна Веремієць. В пансіонаті – вже кілька років. Прийшла сюди з дитячого садка у сусідньому селі, який нині не працює. «Це мої діти, тільки дорослі, – жартує Тетяна Михайлівна. – Тут у нас бібліотека і читальний зал. Навіть можна книжок не читати. Кожну долю тих, хто тут живе, послухайте – і про це хоч книгу пиши. Старички цим і живуть, намагаються триматись».

Жінка розповіла, що дідусі та бабусі, та й ті, хто молодші, із задоволенням працюють з папером, розфарбовують; в'яжуть, вишивають – Марія Середа, Віра Нехай. А Марія Манола вірші пише. Вірші гарні – «Моя Україна», «Моє життя», вірші про свою матір. Ці вірші навіть на творчий конкурс відсилали до Чернігова. А керівництво санаторію, за словами Тетяни Веремієць, всі ці захоплення своїх мешканців всіляко заохочує.

Підтримують старих і священнослужителі місцевого Свято-Георгіївського Данівського жіночого монастиря Чернігівської єпархії УПЦ. Як сказав журналісту СПЖ отець Михаїл, який допомагав київським волонтерам у пансіонаті, священики, коли є час, відвідують старечу. «Обов'язково приходимо до тих, хто запрошує, – каже батюшка. – А взагалі – вітаємо зі святами, причащаємо, сповідуємо, на Водохреща водичку святимо, освячуємо палати, на Великдень приходимо, освячуємо пасочки для них. Дякування всім вам, що підтримуєте цих людей. Вони дуже вас чекали».

Після завершення візиту відбулося відвідання Свято-Георгіївського монастиря.

Учасники паломницької групи дізналися про його багату історію і приклалися до святинь храму.