Кончина архієпископа Хризостома та український розкол

7 листопада 2022 року помер предстоятель Кіпрської Церкви архієпископ Хризостом. У країні оголошено шестиденну жалобу. З Помісних Церков на Кіпр шлють співчуття. Що ж, смерть предстоятеля Церкви завжди є вагомою подією. Але в даному випадку вона значима особливо, адже кіпрський архієпископ – один із глав чотирьох «грецьких» Церков, які визнали ПЦУ. Ось і на Фанарі це спеціально наголошують. Глава Архієпископії в США Елпідофор заявив, що архієпископ Хризостом був «сміливим поборником православної єдності та стійким захисником ПЦУ». Навряд чи можна погодитися з першою частиною цього твердження – кіпрський предстоятель швидше захищав інтереси «грецької» єдності у православ'ї. Те саме стосується й «захисту» ПЦУ. Ні для кого не секрет, що покійний ієрарх підтримав Думенка через наполегливі прохання патріарха Варфоломія. І зараз у всіх лише одне запитання – як ставитимуться до ПЦУ у Кіпрській Церкві тепер?

Як все починалося

Визнання Константинопольським патріархатом Філарета Денисенка та Макарія Малетича разом із їхніми послідовниками (тобто УПЦ КП та УАПЦ) кинуло весь без винятку Православний світ у стан шоку. Адже ще нещодавно Константинопольський патріарх Варфоломій, як і предстоятелі решти Помісних Церков всіляко відмежовувалися від українських розкольників і заявляли про їхню безблагодатність. І раптом без жодного покаяння, і навіть без апеляційного розгляду (про який йшлося у відповідному рішенні Фанара) розкольники були прийняті у спілкування з Константинопольським патріархатом.

Спочатку архієпископ Хризостом у питанні визнання ПЦУ зайняв чітко негативну позицію. Одразу після отримання Томоса, українське МЗС заявило, що кіпрський предстоятель нібито готовий підтримати ПЦУ і визнати його главу Епіфанія Думенка. Архієпископу Хризостому довелося двічі спростовувати слова українських дипломатів. Він заявив, що йому дійсно пропонували прийняти на Кіпрі С. Думенка, проте він цю пропозицію відкинув, заявивши: «Епіфанія за Божественною літургією не поминав і не поминатиму». 

А 18 лютого 2019 р. під головуванням архієпископа Хризостома відбулося засідання Синоду Кіпрської Церкви, який прийняв наступну заяву: «Двотисячолітній досвід Кіпрської Церкви, і всієї Православної Церкви в цілому, дає нам підстави сумніватися в можливості узаконення "заднім числом" тих хіротоній, які були здійснені забороненими, відлученими та підданими анафемі єпископами. Заборону, відлучення та анафему окремих осіб, які стали ініціаторами української кризи, визнали усі православні». Тобто на той момент архієпископ Хризостом категорично не вважав Сергія Думенка архієреєм.

«Досвід Кіпрської та всієї Православної Церкви дає нам підстави сумніватися у можливості узаконення "заднім числом" хіротоній, здійснених забороненими, відлученими та підданими анафемі єпископами». 

Заява Синоду Кіпрської Церкви про ПЦУ, лютий 2019 р.

У квітні 2019 р. архієпископ Хризостом намагався виступити з миротворчою місією та взяти на себе ініціативу примирення Помісних Церков, які розірвали спілкування після створення ПЦУ. Для цього він зустрівся з главами Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської Церков. За підсумками зустрічі було прийнято заяву, в якій предстоятелі закликали сторони в Україні працювати над «захистом вірян, а також священних храмів та монастирів від захоплень та будь-яких насильницьких дій». Ці слова пролунали тоді, коли розкольники в Україні вже захопили сотні храмів УПЦ, що у багатьох випадках супроводжувалося насильством.

У травні 2019 р. архієпископ Хризостом провів аналогічну зустріч із предстоятелями Сербської, Болгарської та Елладської Церков, після яких він заявив, що не приймає позицію ні Фанара (тобто не визнає ПЦУ), ні РПЦ і додав, що якщо зайняти бік РПЦ або Фанара, то «з математичною точністю у Православ'ї буде розкол».

У вересні 2019 р. архієпископ Хризостом вже озвучив дещо неоднозначну заяву: «Як Церква Кіпру, ми не стверджуємо, що визнаємо ПЦУ, але й не говоримо, що не визнаємо. Ми хочемо мати добрі стосунки з усіма». Хтось може побачити у ньому натяк на можливість визнання ПЦУ, а хтось, навпаки, відмови від визнання. Але в наступному місяці, жовтні 2019 р., глава Кіпрської Церкви під час зустрічі з головою російського Імператорського православного палестинського товариства Сергієм Степашиним із приводу визнання ПЦУ заявив: «Я своєї позиції не змінюю» і додав, що у питанні визнання ПЦУ на нього чиниться тиск. Але незабаром зміна риторики архієпископа Хризостома стала говорити, що він почав поступово піддаватися цьому тиску.

Вже в грудні 2019 р. кіпрський предстоятель відійшов від позиції «мати добрі стосунки з усіма» і заявив, що засуджує позицію Предстоятеля РПЦ, звинувативши його у спробі посісти перше місце в Православ'ї: «Я йому сказав, що першим йому не бути: “Сімнадцять минулих століть закріпили перше місце у православному світі за Константинополем. Все, крапка. Не обманюйся. Зрозумій це”». Незабаром глава Кіпрської Церкви проігнорував запрошення Патріарха Єрусалимського Феофіла на зустріч предстоятелів та ієрархів Церков в Аммані, присвячену українській проблемі, за що отримав особисту подяку від глави Фанара. Ще через кілька місяців, а саме у березні 2020 р. архієпископ Хризостом взяв участь у засіданні Синоду Константинопольської церкви та заявив, що для нього визнати Епіфанія – «Не проблема». Цитата: «Проблема Православ'я особисто для мене і я вірю, що і для патріарха Варфоломія теж, полягає не в тому, чи я визнаю предстоятеля Української Церкви. Для мене це не має жодного сенсу. Я міг визнати його вчора, сьогодні та завтра. Для мене щодо цього немає проблем».

Визнання ПЦУ

Тиск Фанара на Помісні Церкви щодо визнання ПЦУ продовжився, і до осені 2020 р. займати невизначену позицію для архієпископа Хризостома вже стало неможливо. На засіданні Священного Синоду Кіпрської Церкви 9 вересня 2020 р. він порушив питання про поминання Сергія Думенка. Майже всі архієреї висловилися проти, і архієпископ Хризостом пообіцяв, що не згадуватиме С. Думенка, оскільки Священний Синод не підтримує це. Проте вчинив просто навпаки. 24 жовтня 2020 р. він уперше згадав за богослужінням ім'я голови ПЦУ.

Архієпископ Хризостом пообіцяв Синоду не поминати Думенка, але вчинив інакше.

Це відразу викликало скандал усередині Кіпрської Церкви. Митрополит Лімассольський Афанасій, який був при цьому присутній, згодом розповів агентству Romfea, що «не повірив своїм вухам», коли почув ім'я голови українських розкольників. Після цього він негайно покинув храм, не чекаючи закінчення богослужіння «на знак протесту проти одноосібного рішення» архієпископа Хризостома. У той же день, 24 жовтня 2020 р., чотири архієреї Кіпрської Церкви, а саме: митрополит Кікський Никифор, митрополит Лімассольський Афанасій, митрополит Тамасосський Ісая та митрополит Амафундський Миколай звернулися до архієпископа Хризостома з вимогою негайно відмінити антиканонічне і недійсне рішення про включення імені Сергія (Епіфанія) Думенка в Диптих Предстоятелів Помісних Православних Церков. Вони заявили, що наполягають на своїй початковій позиції, згідно з якою «рішення Вселенського Патріарха надати "автокефалію" розкольницьким структурам Української Церкви є довільним, антиканонічним та антицерковним».

10 листопада 2020 р. грецький ресурс Philenews розповсюдив заяву митрополита Тамасосського та Оринійського Ісаї, в якій він повідомив, що члени Священного Синоду Кіпрської Церкви припиняють співслужіння з архієпископом Кіпрським Хризостомом і не будуть із ним зустрічатися доти, доки Синод не винесе рішення з питання визнання ПЦУ. «Я також не можу співслужити з Епіфанієм або його супроводжуючими або дозволити їм подавати Святі Таїнства вірянам. Я не можу дозволити їм увійти в мою митрополію», – сказав митрополит Ісая.

Таким чином, Кіпрська Церква опинилася на межі справжнього розколу. Певною мірою його вдалося уникнути шляхом ухвалення рішення Священного Синоду з досить примітним формулюванням. 25 листопада 2020 р. члени Священного Синоду Кіпрської Православної Церкви «докладно обговорили українське церковне питання та проблему, що виникла через поминання архієпископом Хризостомом Епіфанія як предстоятеля Церкви України». 10 голосами проти 7 Синод ухвалив, що «не заперечує проти рішення його блаженства» архієпископа Хризостома.

Тобто Синод не ухвалив рішення про визнання ПЦУ (таке питання взагалі не ставилося), а просто погодився з тим, що архієпископ Хризостом згадуватиме С. Думенка. При цьому один голос у Синоді на підтримку свого рішення архієпископ Хризостом забезпечив, висвятивши того самого дня, коли він вперше згадав С. Думенка, ще одного архієрея. Ним став єпископ Панкратій Арсінойський. Цікавий історичний нюанс: Арсінойська єпархія з 1260 року була неактивною, тобто її за фактом не існувало. У 1996 році архієпископ Хризостом, тодішній митрополит Пафоса, домігся відновлення існування цієї кафедри. Мета – збільшити кількість кіпрських архієреїв для того, щоб Кіпрська Церква мала повноцінний Синод (не менше 13 архієреїв).

Перспективи відносин Кіпрської Церкви та УПЦ

Предстоятель УПЦ Блаженніший Онуфрій висловив співчуття членам Священного Синоду Кіпрської Церкви, духовенству та вірянам у зв'язку зі смертю архієпископа. І це саме християнський, а не політичний крок, оскільки кіпріоти зазнали втрати і потребують втіхи. Прийшли співчуття з інших Церков. Проте жалоба пройде, і Церква має вибрати нового предстоятеля. І в контексті «української проблеми» дуже важливо, хто ж із архієреїв обійме цю посаду. Як уже було сказано вище, не існує соборного рішення Кіпрської Церкви про визнання ПЦУ, є лише згода з поминанням Епифанія Думенка архієпископом Хризостомом, нині покійним. Приблизно половина архієреїв не готова визнати його особою, яка має священний сан і співслужити з нею. Можливо, з відходом архієпископа Хризостома в інший світ Кіпрська Церква повернеться до своєї позиції нейтралітету, тобто відмови як від визнання ПЦУ, так і від протилежного рішення.

Очевидно, на це розраховують у РПЦ, де не виключають змін у відносинах з Кіпрською Церквою (зараз між ними розірвано євхаристичне спілкування). Радник Патріарха (а раніше заступник голови ВЗЦЗ МП) протоієрей Миколай Балашов заявив, що «нова ситуація у взаєминах Кіпрської церкви з Московським Патріархатом може реалізуватися в результаті майбутніх виборів нового предстоятеля».

Найімовірнішим кандидатом на предстоятельство називають митрополита Тамасосського Ісаю. Донедавна він відстоював позиції канонічної Церкви в Україні та не визнавав «архієрейського достоїнства» С. Думенка та його підлеглих. Чи збереглися його позиції зараз?

У серпні 2022 р. митрополит відвідав на Фанарі патріарха Варфоломія, де, за його словами, йому надали «блискуче наукове дослідження про канонічне походження українських єпископів, яких визнав Вселенський патріархат». Ось ще цитата про його враження про поїздку на Фанар: «Ми справді були вражені його відкритим серцем і добротою (патріарха Варфоломія, – Ред.). З великим терпінням і він, і його помічники, які є експертами з цього питання, докладно виклали нам позицію Константинопольського патріархату з цього питання. Вони дали нам кілька відповідей через юридичні та історичні трактати, які ми вивчимо дуже ретельно. <…> Ми віримо, що це дослідження прояснить і проллє багато світла на це гостре питання, яке було головною причиною наших застережень, а також зауважень багатьох інших єпископів у Православ'ї».

Чи означають ці фрази зміну позицій митрополита Ісаї, чи це знаменита грецька церковна дипломатія? Поки що це питання залишається відкритим.

Однак, стане новим предстоятелем митрополит Тамасосський або ж інший архієрей, розбіжності в Кіпрській Церкві щодо визнання ПЦУ збережуться. І тут проблема не лише у думенківцях.

Усі чудово розуміють, що рішення щодо ПЦУ прийнято кіпріотами з бажання догодити патріарху Варфоломію та підтримати «еллінський дух» у Православ'ї. Але підкорившись Фанару в такому неканонічному визнанні «хіротоній», доведеться підкорятися і в інших питаннях. Адже на горизонті маячить майбутнє об'єднання Фанара та Ватикану. Про це говорять відкрито обидві сторони, причому називається і найімовірніша дата встановлення спілкування – 2025 рік, 1700-річний ювілей Першого Вселенського собору. Отоді й виникне питання, яке розділить не одну Помісну Церкву: вступати в спілкування з католиками за наявності всіх їхніх єресей чи відмовити Фанару у послуху. І кіпрським архієреям, які визнали зараз ПЦУ, буде важче відмовити у питанні єднання з Ватиканом. Чи вони це розуміють? Напевно, так, а точніше – життя покаже.

Можна припустити, що головне розділення Православ'я буде саме з питання визнання католиків, а визнання ПЦУ – це лише пробний камінь.

***

Смерть будь-якої людини має величезне значення, тому що вона підсумовує її життя і представляє це життя на Божий Суд. Тим більше значущою є смерть таких людей як архієреї, предстоятелі Помісних Церков, оскільки вони є прикладом для своєї пастви. Їхні справи та вчинки неминуче впливають на долі людей та на їхній світогляд. Апостол Яків пише: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо» (Як. 3: 1), тобто суворіший суд. Тільки Бог проголосить остаточний суд над новопризначеним архієпископом Хризостомом, як і над кожним із нас. Наша ж справа – молитися за упокій його душі, про прощення всіх його гріхів і про поселення його в місці праведних. А те, що він зробив свій внесок в утиск УПЦ, робить наші молитви лише більш дохідливими до Небес.

Читайте також