«Ви навіть не третій сорт, ви – ніхто, покидьки Москви»
Рано-вранці 5 листопада, коли на вулиці ще темно, «група захоплення» проникла на територію Борисоглібського храму Переяслава і стала ламати двері.
З церковного будинку вискочили настоятель із матінкою і спробували якось їм завадити. ПЦУшники у відповідь їх попередили: «Не лізьте, ми вас заріжемо, а тіла знайдуть лише за тиждень».
Цього разу не зарізали, а «лише» побили. 15 чоловік повалили священника на землю, залили обличчя газом та завдали кілька ударів. У матінки, яка все це знімала, силоміць відібрали телефон та видалили запис. Пізніше настоятеля забрала швидка.
А «благочинний» ПЦУ І. Бобітко заявив парафіянам і клірикам УПЦ, які збіглися: «Ми вас розгромимо. Вам запропонували перейти – ви не перейшли, тепер вас те ж саме, що немає. Ви навіть не третій сорт, ви – ніхто, покидьки Москви».
Храм Бориса та Гліба – історичний. Він збудований на місці, де у 1015 році за наказом брата Святополка було вбито князя Бориса. Нині тут українці піднімають руку на українців, брат – на брата. Як і тисячу років тому.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.
Керівний принцип Шарікова
Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.