Казанський образ Пресвятої Богородиці: чотириста років заступництва

4 листопада Православна Церква вшановує Казанський образ Пресвятої Богородиці. У нашому народі важко знайти більш відому ікону. Нижній ярус багатьох іконостасів, ліворуч від Царських врат, навіть без відповідного напису, прикрашає саме цей образ. Напевно, практично всі православні християни знають або історію походження Казанської ікони, або опис якихось пов'язаних з нею чудесних подій. Ікону цю неможливо було оминути, ми й не станемо.

Історію явлення Казанського образу Богородиці склав безпосередній учасник тих подій – тодішній священник, а згодом – священномученик Єрмоген, патріарх Московський. «Повість та чудеса Пречистої Богородиці чесного, славного явлення Її образу, що в Казані» була написана в 1594 році, тоді як сам образ набутий у 1579-му. За своїм жанром вона доповнює цілу низку давньоруських текстів, що описують інші історії про чудотворні ікони.

Богослужбовий чин Казанській іконі став на Русі першим друкованим чином, присвяченим Богородиці.

Фактично це не просто розповідь, а писемна пам'ятка своєї епохи. Тут же ми дізнаємося про деякі нюанси стосовно святкового шанування образу, коли з Казанського дівочого монастиря ікону переносили до Благовіщенського собору Казанського кремля для поклоніння. До речі, богослужбовий чин Казанській іконі став на Русі першим друкованим чином, присвяченим Богородиці. Не можна не відзначити, що за цією лінією Казанський образ десь навіть пов'язаний із землями сучасної України. Про що, власне, йдеться?

Багато хто чув ім'я Івана Федорова – учня датського видавця Ганса Мессінгейма та першого російського друкаря. Іван Федоров заснував Острозьку друкарню та працював на землях тогочасної Речі Посполитої (помер у Львові), тобто він продовжив справу свого вчителя на Заході, тоді як «з рук» Мессінгейма було привезено шрифти в Казань, тобто на Схід, і надруковано перший богослужбовий текст Богородиці на французькому папері.

Але повернімося до «Повісті» патріарха Єрмогена. Ми не дарма вказали, що вона була типовим представником жанру свого часу. Як «Повість» переплітається з подібними творами тієї епохи, так і богослужбове послідування Казанській іконі тісно пов'язано з чинами, присвяченими іншим Богородичним образам.

У богослужбових текстах Казанському образу немає прямих посилань до історичних подій, пов'язаних з її набуттям, натомість наголошується її благодатна сила.

У тропарі та кондаку Казанській іконі містяться слова молитов, взяті зі вступної частини «Повісті» священномученика Єрмогена. До канону на утрені увійшли тексти з канону на іконі «Одигітрія». Сюди ж, як і до служби Смоленської ікони, їх додав ієромонах Ігнатій, згодом митрополит Нікейський. Стихири на літії були взяті з послідування Володимирській іконі.

У богослужбових текстах Казанському образу немає прямих посилань до історичних подій, пов'язаних з її набуттям, проте наголошується її благодатна сила за аналогією з Ліддською іконою Богородиці, яка своїм явленням у Константинополі затвердила перемогу іконошанувальників над єретиками іконоборцями. Таким чином наголошується, що Казанський образ зміцнив віру та іконошанування жителів Казані.

Цар Михайло Федорович зробив Казанський образ новою державною святинею. З його подачі церковне шанування ікони стало святкуватися двічі на рік. Перше торжество 4 листопада відбулось у 1613 році та знаменувало перемогу над поляками і кінець Смути. Дії першого царя з династії Романових повторив і, можна сказати, посилив його син Олексій Михайлович. Привід для цього був значний, адже в нього якраз 4 листопада, тільки 1649 року, народився спадкоємець. У результаті государ ухвалив: «Празнувати Пречистій Богородиці, явленню чудотворної ікони Казанської, у всіх містах, по всі роки».

Одним із найзначніших став хресний хід із Казанським образом 1914 року, присвячений початку Першої Світової війни та очолюваний митрополитом Володимиром (Богоявленським), майбутнім священномучеником, розстріляним у Києві.

Перенесемося тепер у кінень XVIII століття. У 1798 році указом імператора Павла I свято 4 листопада було зараховано до числа річних табельних урочистостей, тобто стало вихідним днем. Цього дня відбувалися численні хресні ходи. Одним із значних став хресний хід із Казанським образом 1914 року, присвячений початку Першої Світової війни та очолюваний у Санкт-Петербурзі митрополитом Володимиром (Богоявленським) – майбутнім священномучеником, розстріляним у Києві. Багато хто також добре знає, яку роль Казанський образ відіграв за часів Великої Вітчизняної війни та після її завершення.

Все сказане – лише мале, але досить ясне свідчення того, що Богородиця не залишає Своїх молитов і Свого клопотання за тих, хто щиро шукає Її допомоги. Звісно, ​​справа тут не в якійсь конкретній іконі, а у відкритому і щиро віруючому серці. Читання стародавніх історій, вслуховування в богослужбові тексти або звершення хресних ходів – це ті зусилля, які ми маємо докладати разом із молитвою для того, щоб отримати полегшення наших трудів у складний і скорботний для всіх час.

А насамкінець хотілося б навести прості, але такі теплі слова святителя Луки Кримського, сказані якраз у день святкування Казанського образу Богородиці: «Малі діти завжди горнуться до своєї матері та тримаються за неї. І ви, духовні діти вашої Небесної Матері, покладайте на Неї надії ваші в усіх скорботах і утрудненнях ваших і пам'ятайте, що Вона невпинно молиться за рід християнський».

Читайте також