Думенко вирішив натиснути на владу, щоб потрапити до Лаври?
Він образився, що Олена Богдан озвучила мізерну кількість «ченців» ПЦУ в контексті претензій думенківців на Києво-Печерську лавру.
За словами Думенка, держурядовці не мають права розповідати, скільки в його структурі «ченців», оскільки це «повною мірою втручання у внутрішні справи церкви»: «Це не справа чиновників коментувати такі речі. Тому що виглядає іноді навіть дивно, що людина, яка є соціологом, починає оцінювати у кого більше людей, у кого менше людей».
Якщо продовжити думку Сергія Петровича, то не діло машиніста водити поїзди; не справа поліцейського стежити за порядком; не справа президента керувати країною.
А якщо серйозно, то робота з релігійними організаціями, в тому числі й озвучування статистики їхніх парафій, священників, ченців тощо, є не просто справою Держетнополітики, а прямим обов'язком цієї структури. За це держчиновники і одержують зарплату.
Окремо слід зазначити, з яким пафосним обуренням Сергій Думенко вимовив усю свою безглузду тираду. І його образу можна зрозуміти. Він на короткій нозі з послами країн ЄС, особисто знайомий із головою Держдепу США, регулярно зустрічається з головами місцевих адміністрацій та першими особами держави. І всі слухають його брехню про «вселенські» масштаби ПЦУ і лише кивають. А тут хтось наважився сказати правду. Але все ж таки, що викликало його гнів? Чим так завинила О. Богдан?
Щодо Лаври вона просто озвучила очевидні речі:
1. У Києві у ПЦУ загалом менше 50 «ченців», а в одній лише Києво-Печерській лаврі проживають 200 ченців, а з семінаристами, послушниками та викладачами там понад 600 осіб. Навіть якщо вдасться вигнати УПЦ, у Думенка просто нікому Лавру заселити.
2. Через дорогу від Лаври розташований Феодосіївський монастир ПЦУ. Цитата Богдан: «Якщо Ви зайдете туди у неділю на богослужіння, ви побачите, скільки там людей. І можете уявити, скільки там ченців, знаючи, що на весь Київ їх менше ніж 50». Висновок із її слів очевидний – у передачі Лаври ПЦУ немає жодного практичного сенсу. Якщо нікому ходити до монастиря Феодосії, нікому буде ходити і в «пцушну» Лавру.
Але Думенку й не потрібно, щоб у Лаврі хтось молився. Йому потрібно, щоб ПЦУ «була присутня у цій великій святині», бо на це «є шалений запит українського суспільства».
Наскільки цей запит «шалений», ми бачимо за захопленими в УПЦ храмами, які у переважній більшості стоять порожніми (О. Богдан говорила і про це).
І немає жодного сумніву, що якщо Сергію Думенку вдасться організувати захоплення Лаври, доля її буде такою самою.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.