Як ракети нас екзаменують

«А коли любите тих, хто любить вас, яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить...Тож любіть своїх ворогів, робіть добро... і синами Всевишнього станете ви, добрий бо Він до невдячних і злих!» ( з Євангельського читання в Неділю 18-ту після П'ятидесятниці).

Ворог – найкращий екзаменатор

Вороги цієї ночі по мені знову стріляли. Проходило гучне опитування за євангельським текстом. Ракети питали щось типу того, як я виконую заповідь «не бійтеся тих, хто вбиває тіло». «Якщо птах небесний не впаде на землю без волі Отця твого, то чого ти тут тремтиш?». Та, яка розірвалася десь недалеко, процитувала: «Хай буде воля твоя...».

Варіант виходив такий: хоч виживу я, хоч помру – на все Божа воля. Чому ж тоді мої переконання та моя віра не працюють синхронно з моєю психікою та емоціями? Був би я віруючою людиною – сидів би тихо, мирно та спокійно, читаючи Ісусову молитву із серцевою активністю 60 ударів на хвилину. І так у всьому.

Чи можу я побачити у своєму найлютішому ворозі брата і пожаліти його? Чи я захочу розірвати його на дрібні шматки? Іншого шляху зрозуміти, хто я і що в мені живе, як тільки через ставлення до ворогів та скорбот, у мене, по суті, немає.

Увага – липучка диявола

Двійку на цьому іспиті я отримав за свої уподобання – до близьких, до власного життя, до здоров'я, дому, благополуччя. Щодня ми зустрічаємося з різними перешкодами. Навіть найменша з них стає величезною, коли ми за неї чіпляємось своєю увагою. Це комунікація, через яку в душу заходить крига страху або полум'я похоті.

Бажання тягне нас зійти з прямої дороги для того, щоб поласувати дивовижно красивими мухоморами. Але ще сильніший страх. Це найпотужніша енергія темної сили, яка здатна намертво зацементувати нас навіть до найменшої перешкоди. Це може бути, наприклад, зацикленість на хворобі, на медичних аналізах та дослідженнях, чуйне прислухання до свого тіла, як воно там хворіє. Або, от, прислуховування, що там і куди летить.

Лист із того світу

Сьогодні наш головний страх – війна. Мудрі люди радять подивитися на себе збоку, спробувати залишити себе тут і зараз, перенестись у своє минуле чи гіпотетичне майбутнє, і звідти, з іншого часу, написати листа. Можна зробити це навіть із того світу. Що я написав би собі звідти?

«Послухай, усе, за що ти чіпляєшся, насправді не існує. Так, ти здивуєшся, але ні ракет, ні твого будинку, ні тіла, над яким ти тремтиш, як осиновий листок, немає. І навіть смерті, якої ти так боїшся. Згадай, чого тебе вчить Біблія. Весь світ створений "з нічого". Тобто все, що тебе оточує, у що одягнена твоя душа – це і є ніщо. Ти по вуха влип у матерію, вилазь звідти негайно. Є лише Бог і те, що пов'язане з Ним нитками Його Божественних енергій. І зла немає, це точно. Воно – лише дрібний паразит, який харчується у цьому випадку твоїм власним страхом. Ти його годуєш собою ж. Припини негайно».

Прочитав… Тобі легко з того світу поради давати, а я зараз усіма клітинами своєї душі відчуваю, як у повітрі літають уламки шиферу, цегли, штукатурки впереміш із людською плоттю. Але сенс я вловив. У будь-якій ситуації насамперед потрібно зробити все можливе, щоб витягти розум із цієї ситуації.

Подивився із заздрістю на котів. Ось їм це добре вдається.

Боже ковадло

Скорботи в нашому житті здебільшого трапляються від того, що ми в цьому світі залипаємо. Коли ми відсікаємо свою волю і передаємо віжки долі в Божі руки, Він Сам усе влаштовує найкращим чином. Але щоб так жити, потрібна віра. Святі отці пишуть про те, що все наше розуміння, волю, бажання та інше необхідно покласти на ковадло Боже. А Він, у свою чергу, розбиватиме їх на друзки, оскільки наші уявлення про мир, про справедливість, про наше минуле, майбутнє і сьогодення помилкові. Всі наші оціночні судження пропущені через фільтри брехні, егоїзму та самості. Ми дивимося на світ через окуляри, які роблять наш зір обмеженим, а видиме нами – потворним.

Нас принижують, ображають, чинять несправедливо, і ми починаємо вершити суд. Але головне у цій ситуації не те, що сталося, а те, як ми на це реагуємо. Господь так вибудовує події навколо нас, щоб кожна ситуація могла, як у дзеркалі, показати нашу власну потворність. Ми прийшли сюди не для того, щоб міняти цей світ, а для того, щоб змінювати себе у цьому світі. Тільки задля цього ми живемо на землі. А Бог виколупує з нас те, що нас від Нього заступає.

Диявол дуже добре знає психологію і може легко прорахувати наперед усі наші реакції на навколишні події. Страх та ненависть – реакція на загрозу життю та благополуччю. Людина як соціальна тварина часто і поводиться подібно до тварини. Тільки християнин може з благодаті вийти за межі цих законів. Це і є народження згори.

Наближення людини до образу і подоби Божої робить її Христоподібною. Це велике диво. Коли воно відбудеться, то світ уже не впливатиме на людину, а навпаки, людина почне впливати на цей світ. Поки що події, які з нами відбуваються, формують нашу особистість, змінюють свідомість, керують буттям.

Але народжений живе вже за законами вищого світу. Він не бачить навколо себе зла не тому, що сліпий, а тому, що його буття вже інше. Адже зла й справді немає, є лише спотворення добра чи його нестача. Святий бачить світ так само, як бачить його Бог, оскільки в такій людині реалізований потенціал Сина Божого.

Зло, страждання, ненависть – лише реакції нашого розуму. Зло не має власної сутності, воно може жити лише за рахунок наших енергій. Народжений згори реагує на зло не так, як це робимо ми. Він спопеляє його своєю любов'ю. Тому й кричать так біснуваті, коли підходять до святих людей чи їхніх мощей. Вони відчувають їх, як вогонь опалювальний, що їх спалює. Можливо, це і є те, що сприйматиметься носіями зла, як геєнський вогонь.

Святий любить ворогів, прощає їх не через якісь переконання розуму чи сентиментальних міркувань. Ні, це є пряма проекція його богоОбразності. Але як самі вороги до нього будуть ставитися, це вже залежить від них самих. Це і визначатиме їхню сутність, а значить і вічність. Не Бог, а самі люди визначать своє місце в пеклі через неправильний вибір.

Читайте також