Як зберегти мир у душі, коли навколо стільки потрясінь
Давайте згадаємо свої відчуття після Причастя Святих Христових Таїн – ні з ким зовсім не хочеться сваритися, здається, що будь-які дратівливі фактори не здатні похитнути мир у душі, і в такий момент навіть сама смерть зовсім не лякає. Ось це він і є – мир у душі. Але, в міру віддалення від Чаші, ми втрачаємо цю внутрішню стійкість, а з нею і такий «теплий» і спокійний мир. Так і протистоять в нас прояви миру душевного й миру житейського. Хочеться зберегти перший, але й від останнього нікуди не сховаєшся. Що робити в такій ситуації – давайте спитаємо у преподобного Макарія Оптинського, день пам'яті якого Православна Церква святкує 20 вересня.
Преподобний Макарій аж ніяк не був систематичним богословом, передусім він був аскетом і духівником, а тому зерно його думки слід шукати в його численних листах. І ось саме тут можна бачити деякі відмінності в розумінні мирського життя.
Як монах, звісно, в світі житейському насамперед він бачить дію пристрастей. Складно з цим не погодитися, але у преподобного все ж таки присутнє чітке усвідомлення, що у мирян є низка обов'язків, не виконувати які вони просто не можуть. Вчитаємось у наступні його слова: «Поки ми служимо світу, ми не бачимо темряви пристрастей, що затьмарює наш зміст, і, перебуваючи в такому приспанні, не дбаємо про те, що, догоджаючи світові, є переступниками Божих заповідей; і ще від деяких малих виправлень уявляємо себе істинними християнами; а цим спокушаємося хибно, не займаючись вченням Спасителя нашого, Господа Ісуса Христа».
Проблема насамперед криється не в якихось діях, а в тому, яким сенсом ми самі ці дії наповнюємо.
Здається, що у наведеній цитаті є лише осуд суєтного світу та заклик бігти від нього, проте це не зовсім так. Очевидно, що преподобний Макарій застерігає нас від служіння світу і каже, що дія пристрастей потьмарює зміст. Виходить, що проблема насамперед криється не в якихось діях, а в тому, яким сенсом ми самі ці дії наповнюємо.
Візьмемо, наприклад, наші турботи про членів сім'ї, друзів і т.п.: якщо вони стають для нас самоціллю, то ми не піднімаємося над пристрастями, адже і ближньому можна пристрасно служити, але ось якщо, служачи їм, ми цим прагнемо догодити Христу (Мф. 25, 40), то й зміст наших дій змінюється. В умовах воєн, криз та інших потрясінь ці настанови набувають особливого значення. З одного боку, навколишні катаклізми посилюють дію пристрастей у вигляді емоцій, що захльостують, озлобленості, дуже загостреного почуття справедливості аж до ненависті тощо. Але з іншого – з'являється можливість дійсно проявити себе саме по-християнськи. Якщо добре осмикнути себе і спрямувати сили на нехай не найприємнішу, тривалу працю в складних умовах, то й внутрішній мир ми не втратимо. Справді, багато залежить від змісту, від сенсу.
В умовах воєн, криз та інших потрясінь настанови Оптинського старця Макарія набувають особливого значення.
Якщо нам потрібні конкретні практичні поради, то і їх можна знайти у наведеній короткій настанові преподобного Макарія. Він чітко говорить, що якщо ми хочемо бути справжніми християнами, то маємо займатися вченням нашого Спасителя.
Згадаймо, скільки часу ми витрачаємо на читання новин і скільки – на читання Святого Письма, святоотцівської та просто духовної літератури? Я чудово розумію, що нам хочеться знати, що відбувається на фронті, в країні тощо. Але якби кількість витраченого часу на, скажімо, Євангеліє перевищувала аналогічний показник щодо новин, то й питань не було б. Той, хто регулярно читає Священне Писання, знає, наскільки благотворно воно впливає на душу. Якщо через слова молитви ми говоримо з Богом, то через слова Біблії Він говорить з нами. У такому випадку ефект подібний до участі в таїнствах – в душі настає мир, який не здатні похитнути жодні потрясіння. «Багато хто п'є гірку чашу скорбот, будучи обложені важкими кайданами і свинцевим ярмом суєти», – пише преподобний Макарій. Ми всі відчуваємо це ярмо, але й позбутися його тяжкості можливо тільки з Богом, тільки якщо частина затрачуваних нами зусиль буде спрямована не назовні, а й усередину, в серце, де кожен здатен знайти Царство Небесне (Лк. 17, 21).
«Заради Бога, прошу, не допускайте западати іскрі немирства в серцях ваших, та не займеться сильний вогонь»
Преподобний Макарій Оптинський
У наведених міркуваннях є ще один аспект. Якщо в даний момент життя ми зовсім не можемо без новин і розмов, ми все одно повинні пам'ятати, що це джерело пристрастей, а тому важливо фільтрувати те, до чого торкається наш розум. «Заради Бога, прошу, не допускайте западати іскрі немирства в серцях ваших, та не займеться сильний вогонь», – покликає преподобний Макарій. Очевидно, якщо ми помічаємо, що те чи інше джерело інформації збуджує нас, провокує внутрішнє обурення, ворожнечу та ненависть, то варто піти від нього. Хай там як, але в цьому світі все тимчасово, тоді як душа безсмертна і її треба берегти для вічності.
Звісно, що настанови преподобного Макарія не обмежуються викладеними думками, але навіть із таких коротких висловів можна багато чого винести для себе. Коли є можливість, варто читати листи таких людей, як преподобний Макарій Оптинський, – в них, перш за все, видно людину, зі своїми думками, почуттями, а головне – досвідом, який можна перейняти й нам, незважаючи на часову відстань між нашими життями та епохами.
Читайте також
«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»
Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.
Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема
Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?
Безмозкі люди ближче до Бога, ніж безсердечні
Дух, який живе в нас, завжди тихий і мирний, а егоїзм метушливий, боягузливий і неспокійний. Коли ми знайдемо самі себе, то разом із собою знайдемо Бога.
Чи має Церква виховувати народ: Відповідь митрополиту Феодосію
Митрополит Феодосій розповів про причини гоніння на нашу Церкву, зазначивши, що багато в чому ви самі винні. Що робити? Чи можливо змінити ту ситуацію, в якій зараз перебуває УПЦ?