Коли «брати» з ПЦУ вирішують захопити твій монастир

Є в УПЦ група священників, яка виступає за найближчі контакти з ПЦУ. Вона зовсім невелика, але медійно активна. Більшу частину (9 осіб) задіяв Мінкульт при організації «софійської зустрічі» з членами ПЦУ.

Хтось бере участь у цьому русі, сподіваючись зайняти місця потепліше (як О. Слинько, який зрадив свого настоятеля в Зазим'ї), хтось щиро вважає, що треба забути про всі злочини ПЦУ, світський статус її «ієрархів» і з'єднатися з ними в одну структуру.

До останніх можна віднести архімандрита Серафима Панкратова. На початку весни його тексти з критикою УПЦ публікувалися більшістю антицерковних ЗМІ. О. Серафим писав, що УПЦ розв'язала «жахливу для українців інформаційну війну з ПЦУ», що порятунок Церкви у розриві з РПЦ, примиренні з Фанаром та поєднанні з думенківцями.

А 25 серпня він написав у ФБ, що ПЦУ готується до захоплення його Троїцького монастиря в Охтирці і додав, що тактика захоплень – це антидержавна діяльність та суд над Православ'ям.

І було схоже, що священник на власному досвіді зрозумів: «жахлива інформаційна війна з ПЦУ» – це не війна, а просто інформування про злочини думенківців, що він готовий до боротьби за свою Церкву. Але наступного дня о. Серафим додав, що якщо УПЦ недостатньо радикально порвала з РПЦ, він готовий піти, і таких, як він, «багато».

Нещодавно речник УПЦ заявив, що з початку війни добровільно пішли в ПЦУ 27 священників. Як бачимо, не так багато, зважаючи на те, що всього в Церкві їх понад 12,5 тис. Практично всі вони опинялися перед вибором – піти до ПЦУ або втратити парафію. Перед схожим вибором зараз опинився і священник в Охтирці. А що він у результаті обере – справа його совісті.

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.