Віджимання храмів – це «соціальні ліфти» для молоді ПЦУ?

У ПЦУ сприймають нинішній воєнний час як можливість «соціальних ліфтів», коли молоді пацани-священники шляхом нехитрих маніпуляцій можуть виявитися власниками великих намолених храмів УПЦ. Тим більше, що технології з переведення відточені в думенківців вже до блиску.

7 серпня у Хуторах Черкаської області збори з «переведення» громади провели в сільському клубі, доки у самої громади ще тривало (!) у храмі богослужіння. Організатор «движняка» – молодий капелан ПЦУ Володимир Педько, який «капеланствує», не відходячи від будинку – у черкаській теробороні.

У якийсь момент Педько, який перебував на третіх ролях в одній із черкаських церков ПЦУ, вирішив, що він не гірший за інші, і цілком може віджати найкрасивіший Іоаннинський храм УПЦ у Хуторах. Храм, який настоятель о. Олег Капітонов із парафіянами будували 25 років.

І ось він протягом місяця закликає мешканців села до клубу на зустрічі «з питання створення Української церкви, якої там ніколи не було». За підсумками «священник» заявляє, що до нього звернулося 250 мешканців із бажанням перейти до ПЦУ. На збори з «переходу» вдалося зібрати лише 115. Проте патріотичні ЗМІ роблять «переможні» публікації. У матеріалі «Суспільного» люди без натільних хрестів розповідають, як хочуть «своєї церкви».

Законні збори церковної громади, які підтвердили 31 липня вірність УПЦ, ніхто, звичайно, не бере до уваги. Педько заявляє у ФБ, що якщо про нього не було оголошено в селі та соцмережах (!), то й вважати його легітимним не можна.

Всім відома приказка «кому війна, кому рідна мати». І прагнення молоді ПЦУ будь-що зробити стрімку кар'єру по-людськи зрозуміло, зрештою сам Сергій Думенко показує в цьому приклад. Але вкотре постає питання – а де ж тут Христос і Його вчення?

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.