Християнин і богослов'я війни

Причина – удар українських (за повідомленнями РФ) ракет по місту, через який загинули мирні люди.

І, загалом, заклик цілком зрозумілий і природний для християнина. Але, як виявилося, не для кожного.

Ряд блогерів РПЦ стали міркувати, що митрополит Іоанн у своїй заяві не правий. Мовляв, якщо припинити війну зараз, то Україна нападе на РФ і в результаті Білгород постраждає ще більше. І якщо зараз у війні страждають сотні тисяч, то потім – мільйони. Загалом треба йти воювати до кінця, а інакше буде обов'язково гірше.

А трохи раніше з цього ж експертного православного середовища просувалася думка, що українці своїми гріхами самі заслужили на те, що з ними відбувається, і Господь їх так просто напоумляє. Наводилися «тематичні» цитати святителя Миколая Сербського і слова Христа про мир та меч. Читача запевняли, що руками РФ Господь в Україні відокремлює істину від брехні, добро від зла. І якщо в цій логіці зробити наступний крок, то нас підводять до очевидного висновку: війська РФ – це караючий меч у руках Господа. І все, що цей меч зробить, буде богоугодним.

І приблизно про це саме говорить Патріарх Кирил. Він вважає, що боротьба добра зі злом проходить по державних кордонах, солдати РФ в українській війні виступають на боці добра і тому мають Божественну підтримку.

Але ж війна – це масові вбивства. Чи може якась людина з упевненістю сказати, що вона вбиває в ім'я добра і ним у цьому вбивстві керує Бог? Чи може людина, яка випускає ракету на спляче місто, відчувати себе провідником Божественної волі? Нехай навіть це місто – Содом чи Гоморра. А якщо ні? Якщо в ньому сплять діти, котрі зібралися вранці йти на літургію?

Тема дуже складна та важка. Але, можливо, православним не потрібне богослов'я війни? Може, варто просто пожаліти тих, хто страждає від війни, а не казати, що вони самі винні? Може, треба просто молитися за мир і робити все, щоб війна закінчилася? Може, просто постаратися стати синами Божими, згадати слова Христа «Блаженні миротворці»? Може, так?

Читайте також

Про що говорять підпали храмів

«Не дивуйтесь, браття мої, якщо світ вас ненавидить».

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.