Невже правильний шлях УПЦ – російська імперія?

Зрадила свою руську історію, відмовилася від своїх руських святих і взагалі – знехтувала пророцтва про велику Росію як оплот християнської цивілізації.

Анонімний київський канал «Політправ», що наполегливо рекламується о. Андрієм Ткачовим, пише: «Тепер святих у печерах поперекладайте в національні зони. На ближніх печерах нехай лежать чисті "українці", а на далеких – руські».

Інший київський блогер (що також просувається Ткачовим): «Якщо автокефальна шайка вирішить відмовитися від усього РУСЬКОГО в УПЦ – то що тоді залишиться? Що може залишитись, якщо Київська митрополія – це і є Руська Церква. Там все руське!! Святині, лаври, монастирі... навіть – мощі Святих Руської Церкви. Може, простіше вам піти до національної ПЦУ???».

І наче все правильно, ці люди відстоюють наднаціональність нашої руської історії, захищають Церкву від небезпеки українського націоналізму. Але от що насторожує: вони активно використовують у церковній риториці слова «Росія», «цар» «імперія», а також героїзують «СВО».

Той самий «Політправ» єхидно запитує, мовляв, «що робити УПЦ із неділею в ім'я всіх святих землі Російської? Може, зібрати зустріч у "Феофанії" та скасувати цю неділю на час спецоперації?» І далі цитує стихиру «Земле Руська», у якій, до речі, слова «російська» немає взагалі.

А в іншому пості той самий автор пише: «Росії потрібна справжня "самодержавність", яку ми всі втратили у 1917 році. І законний спосіб повернути її лише один – справжня, абсолютна, ні перед ким не підзвітна Монархія. Ми маємо диктувати світові новий порядок, і нехай вони всі зачекають. Боже, Царя храни!»

І ось тут постає питання – а яке відношення звичайний віруючий українець, що дбає про спасіння своєї душі, має до Росії, до її державного устрою: царя, монархії тощо? Більше того, до чого тут Руська Церква, її святі? Хіба святий князь Володимир, хрещаючи Русь, міркував про монархію та самодержавство, думав, як «диктувати світові новий порядок»?

Остаточні відповіді дає сам о. Андрій Ткачов. Говорячи про «спецоперацію», він заявляє, що «ворог буде розбитий» (тобто українці, які захищають свою країну), і на захоплених в Україні землях зараз «відроджується імперія, двоголова, православна, справжня».

І чомусь згадується гасло наших націоналістів «Слава нації – смерть ворогам!». Так, російська імперія буде помасштабніше за українську націю, але і там, і там на ворогів чекає лише смерть. Ось тільки – де тут Христос?

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.