Про заборону служити літургію у Бориславі
Влада Борислава (Львівська область) з червня забороняє віруючим єдиного храму УПЦ проводити богослужіння та експропріює Покровську церкву у власність міста.
Ось цитата зі ст. 35 Конституції України: «Кожен має право на свободу <...> віросповідання. Це право включає свободу <...> безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність».
Виходить у Бориславі своя Конституція, не українська? Чи там вже щось на кшталт «бориславської народної республіки»?
Є ще одна особливість цієї ситуації. Покровська громада на чолі з настоятелем о. Діонісієм Буренком вже 234 (!) тижні організовує на автовокзалі міста безкоштовні обіди для неімущих. Але якщо тебе записали у вороги, все це нічого не означає, неімущі якось обійдуться. І як тут не згадати останні слова С.Думенка, що «ніхто з представників Московського патріархату не постраждав за свою приналежність».
До речі, на прапорі та гербі Борислава красується християнський хрест.
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.