Про заборону служити літургію у Бориславі
Влада Борислава (Львівська область) з червня забороняє віруючим єдиного храму УПЦ проводити богослужіння та експропріює Покровську церкву у власність міста.
Ось цитата зі ст. 35 Конституції України: «Кожен має право на свободу <...> віросповідання. Це право включає свободу <...> безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи та ритуальні обряди, вести релігійну діяльність».
Виходить у Бориславі своя Конституція, не українська? Чи там вже щось на кшталт «бориславської народної республіки»?
Є ще одна особливість цієї ситуації. Покровська громада на чолі з настоятелем о. Діонісієм Буренком вже 234 (!) тижні організовує на автовокзалі міста безкоштовні обіди для неімущих. Але якщо тебе записали у вороги, все це нічого не означає, неімущі якось обійдуться. І як тут не згадати останні слова С.Думенка, що «ніхто з представників Московського патріархату не постраждав за свою приналежність».
До речі, на прапорі та гербі Борислава красується християнський хрест.
Читайте також
Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР
1 листопада у Спасо-Преображенському соборі Чернігова, з якого нещодавно влада вигнала громаду УПЦ, влаштували кінопоказ документального фільму про історію краю.
Чи спроможний патріарх Варфоломій контролювати ПЦУ?
Його «пташенята» відчули смак крові, розправили крила і виросли у потужних стерв'ятників.
Даєш заборону МСЕК!
Лицемірство української влади зайвий раз доводить, що вони борються зовсім не з «агентами ФСБ у рясах», і не з впливом «руського миру», а саме з Христовою Церквою.
Мирний перехід, кажете?
Сьогоднішній штурм кафедрального собору в Черкасах наочно показав, що являють собою «мирні переходи» храмів у ПЦУ.
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».