Про критиків Блаженнішого Онуфрія в сусідній країні

Член Міжсоборної присутності РПЦ протоієрей Святослав Шевченко, коментуючи квітневу ініціативу Предстоятеля УПЦ провести ходу до «Азовсталі» заради порятунку цивільних і поранених, саркастично назвав Блаженнішого «гендальфом», від якого 8 років «не було чути про жодні миротворчі ходи».

Інший член Міжсоборної присутності РПЦ, член Експертної ради при Мін'юсті РФ з протидії релігійному екстремізму, богослов о. Георгій Максимов висловився ще жорсткіше.

На його думку, те, що УПЦ з 2014 року виступала проти війни на Донбасі та закликала до миру, – неправда, що Митрополит Онуфрій боявся робити публічні звернення з цього приводу. І нібито боїться зараз протестувати проти захоплень храмів та руйнування українськими військовими храмів УПЦ (так, Максимов саме так це трактує – армія РФ ні до чого).

Висновки священник робить такі: «Той високий авторитет, який митрополит Онуфрій мав у всій РПЦ донедавна, виявився все ж таки, на жаль, надмірно завищений».

Що тут можна сказати? Можна згадати тонни помиїв від «патріотів», які обрушилися на Блаженнішого після того, як він на знак протесту проти АТО відмовився встати в Раді під час вшанування загиблих на Донбасі військових. Можна згадати Всеукраїнську хресну ходу за мир 2016 року, через яку Церква та її Предстоятель зазнали небаченого цькування. Можна згадати численні заяви Блаженнішого, що війна на Донбасі є братовбивчою і має бути зупинена, через що і його, і всю УПЦ називали сепаратистами та колаборантами. Багато чого можна згадати, але чи варто?

В РФ всього цього немає. Молоді священники знають про переслідування Церкви лише за історичними книгами, підручниками та спогадами старих. Для них все це – абстрактні розповіді з минулого. Нині там між владою та Церквою панує повна гармонія, а може, й симфонія. І можна їм побажати, щоб так було й надалі. А також не засуджувати тих, хто живе зовсім в інших умовах.

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.