На Страсній седмиці

Страсний тиждень особливо вшановується Церквою. «Всі дні, – йдеться в Синаксарі, – перевершує Свята і Велика Чотиридесятниця, але більше Святої Чотиридесятниці Свята і Велика седмиця (страсна), і більше самої Великої седмиці ця Велика і Свята субота. Називається ця седмиця великою не тому, що її дні або години більше (інших), але тому, що в цю седмицю відбулися великі і надприродні чудеса і надзвичайні діла нашого Спасителя...»

За свідченням святителя Іоанна Златоуста, перші християни, що горіли бажанням невідступно бути з Господом в останні дні Його життя, у Страсну седмицю посилювали моління та збільшували звичайні подвиги посту. Вони, наслідуючи Господа, Який єдино з любові до занепалого людства зазнав безприкладні страждання, намагалися бути добрими і поблажливими до недуг братів своїх і більше творити справи милосердя, вважаючи непристойним вимовляти засудження у дні нашого виправдання кров'ю Непорочного Агнця, припиняли в ці дні усі тяжби, суди, суперечки, покарання та навіть звільняли на цей час від ланцюгів в'язнів у в'язницях, винних не у кримінальних злочинах.

Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен з них в усіх церквах звершуються особливі служби.

Кожен день Страсного тижня – великий і святий, і в кожен з них в усіх церквах звершуються особливі служби. Богослужіння Страсної седмиці особливо величні, прикрашені мудро розташованими пророчими, апостольськими і євангельськими читаннями, дуже піднесеними, натхненними піснеспівами та цілою низкою глибоко знаменних, благоговійних обрядів.

Все, що у Старому Завіті було лише передзображено чи передбачено, а в Новому – зображено чи сказано про останні дні і години земного життя Боголюдини, – все це Свята Церква зводить в один величний образ, який поступово й розкривається перед нами в Богослужіннях Страсної седмиці.

Згадуючи у Богослужінні події останніх днів земного життя Спасителя, Свята Церква уважним оком любові і благоговіння стежить за кожним кроком, вслухується в кожне слово Христа Спасителя, Який прийшов на вільні страждання, поступово веде нас стопами Господа протягом усього Його хресного шляху, від Віфанії до Лобного місця, від царського входу Його в Єрусалим і до останнього моменту Його викупних за людські гріхи страждань на хресті, і далі – до світлої урочистості Христового Воскресіння.
Весь зміст служб спрямований на те, щоб читанням і співом наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство спокути, до спогаду якого ми готуємося.

Весь зміст служб спрямований на те, щоб читанням і співом наблизити нас до Христа, зробити нас здатними духовно споглядати таїнство спокути, до спогаду якого ми готуємося.

Перші три дні цієї седмиці присвячені посиленому приготуванню до страстей Христових. Відповідно до того, що Ісус Христос перед стражданнями всі дні проводив у храмі, навчаючи народ, Свята Церква вирізняє ці дні особливо тривалим Богослужінням.

Намагаючись зібрати та зосередити увагу й думки віруючих взагалі на всій Євангельській історії втілення Боголюдини та Його служіння роду людському, Свята Церква у перші три дні Страсної седмиці прочитує на часах все Четвероєвангеліє.

Бесіди Ісуса Христа після входу в Єрусалим, звернені то до учнів, то до книжників і фарисеїв, розвиваються і розкриваються в усіх піснеспівах перших трьох днів Страсної седмиці.

Оскільки в перші три дні Страсної седмиці відбулися різні багатозначущі події, які мають найближче відношення до страстей Христових, то й ці події благоговійно згадуються Святою Церквою в ті самі дні, в які вони відбувалися.

Таким чином, Свята Церква в ці дні невідступно веде нас за Божественним Учителем, з Його учнями, то до храму, то до народу, то до митарів, то до фарисеїв і всюди освічує нас тими самими словами, які пропонував Сам Він слухачам Своїм у ці дні.

Підготовляючи віруючих до хресних страждань Спасителя, Свята Церква Богослужінню перших трьох днів Страсної седмиці надає характеру печалі і скрухи про нашу гріховність.

Увечері середи закінчується великопосне Богослужіння, в церковних співах замовкають звуки плачу і нарікань грішної душі людської і наступають дні іншого плачу, що пронизує все Богослужіння, – плачу від споглядання страхітливих мук і хресних страждань Самого Сина Божого.

Увечері середи закінчується великопосне Богослужіння, в церковних співах замовкають звуки плачу і нарікань грішної душі людської і наступають дні іншого плачу, що пронизує все Богослужіння, – плачу від споглядання страхітливих мук і хресних страждань Самого Сина Божого.

У той же час і інші почуття – невимовної радості за своє спасіння, безмежної вдячності Божественному Викупителю – переповнюють душу віруючого християнина.

Оплакуючи безвинно стражденного, поруганого і розп'ятого, проливаючи гіркі сльози під хрестом свого Спасителя, ми відчуваємо й невимовну радість від усвідомлення, що розп'ятий на хресті Спаситель співвоскресив з Собою і нас, що гинемо.

Беручи участь у Страсну седмицю на церковних службах, які представляють усі події останніх днів Спасителя такими, що ніби відбуваються перед нами, ми проходимо в думках всю велично зворушливу і безмірно повчальну історію страждань Христових, думкою і серцем своїм «йдемо за Ним і співрозпинаємось Йому»

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське та піти за нашим Спасителем.

Свята Церква закликає нас у цей тиждень залишити все суєтне і мирське та піти за нашим Спасителем. Отці Церкви так склали і розташували богослужіння Страсного тижня, що в них відбиваються всі страждання Христові.

Храм в ці дні поперемінно є то Сионською горницею і Гефсиманією, то Голгофою. Богослужіння Страсної седмиці Свята Церква облаштувла особливою зовнішньою величчю, піднесеними, натхненними співами і цілим рядом глибоко знаменних обрядів, які відбуваються лише в цю седмицю. Тому, хто постійно перебуває в ці дні на богослужінні в храмі, той видимо йде за Господом, Який йде на страждання.

Понеділок, вівторок і середу Страсної седмиці присвячено спогаду останніх бесід Спасителя з учнями і народом. У кожен з цих трьох днів Євангеліє читається на всіх службах, належить прочитати всі чотири Євангелія. Але хто може, той неодмінно повинен сам читати ці місця з Євангелія вдома і для себе, і для інших. Вказівку, що саме треба читати, можна знайти в церковному календарі.

При слуханні в церкві, через велику кількість читаного, багато що може вислизати від уваги, а домашнє читання дозволяє слідувати за Господом усіма думками і почуттями. При уважному читанні Євангелій страждання Христові, оживаючи, наповнюють душу невимовним розчуленням... Тому, читаючи Євангеліє, мимоволі переносишся в думці на місце подій, береш участь у тому, що відбувається, йдеш за Спасителем і страждаєш із Ним. Необхідний також благоговійний роздум про Його страждання. Без цього роздуму мало плодів принесе і присутність у храмі, і слухання, і читання Євангелія.

Запитаємо себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене безплідною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасінні, придбаному на Голгофі для усього світу?

Але що значить – роздумувати про страждання Христа, та як роздумувати?

Насамперед уявіть у своєму розумі страждання Спасителя якомога жвавіше, по можливості, в головних рисах, наприклад: як Він був зраджений, судимий і засуджений; як Він ніс хрест і був піднесений на хрест; як взивав до Отця в Гефсиманії і на Голгофі і віддав Йому дух Свій; як був знятий з хреста і похований... Потім запитайте самого себе, за що і для чого зазнав стільки страждань Той, Хто не мав ніякого гріха, і Який, як Син Божий, міг завжди перебувати в славі і блаженстві.

І ще запитаємо себе: що вимагається від мене для того, щоб смерть Спасителя не залишалася для мене безплідною; що я повинен робити, щоб дійсно брати участь у спасінні, придбаному на Голгофі для усього світу? Церква вчить, що для цього потрібно засвоєння розумом і серцем усього вчення Христового, виконання заповідей Господніх, покаяння і слідування за Христом в благому житті.

Після цього совість сама вже дасть відповідь, чи робите ви це...

Таке міркування (а хто не здатний на нього?) на диво скоро наближає грішника до його Спасителя, тісно й назавжди союзом любові зв'язує з хрестом Його, сильно і жваво вводить в участь того, що відбувається на Голгофі.

Шлях Страсної седмиці – шлях посту, сповіді і причастя, інакше кажучи – говіння, для гідного причащання Святих Тайн в ці великі дні.

Шлях Страсної седмиці – в ім'я Його надавати допомогу бідним, хворим і стражденним. Шлях цей може здаватися віддаленим і непрямим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий.

І як же не говіти в дні, коли візьметься жених душ (Мф. 9, 15), коли Він Сам зголоднів біля безплідної смоковниці, прагне на хресті? Де ще складати тягарі гріхів за допомогою сповіді, як не біля підніжжя хреста? У який час краще причащатися з Чаші життя як не в дні, що настають, коли вона подається нам, можна сказати, з рук Самого Господа? Воістину, хто, маючи можливість приступати в ці дні до Святої Трапези, ухиляється від неї, той ухиляється від Господа, біжить від свого Спасителя.

Шлях Страсної седмиці – в ім'я Його надавати допомогу бідним, хворим і стражденним. Шлях цей може здаватися віддаленим і непрямим, але насправді він надзвичайно близький, зручний і прямий.

Спаситель наш настільки велелюбний, що все, що робиться нами в ім'я Його для бідних, хворих, бездомних і стражденних, Він засвоює особисто Собі Самому. На Страшному суді Своєму Він вимагатиме у нас особливо справ милосердя до ближніх і на них затвердить наше виправдання або осуд.

Пам'ятаючи це, ніколи не нехтуйте дорогоцінною можливістю полегшувати страждання Господа в Його меншій братії, а особливо скористайтеся нею в дні Страсної седмиці – одягнувши, наприклад, нужденного, ви вчините як Йосиф, що дав плащаницю.

Ось головне і доступне кожному, з чим православний християнин у Страсну седмицю може слідувати за Господом, Який йде на страждання.

З книги «Як провести Страсну седмицю». Стрітенський монастир, «Нова книга», 1997.

Читайте також