Тепер Думенко відбирає в УПЦ храми ще й зі зброєю
Храм на честь ікони Божої Матері «Знамення» у Києві. Фото: Artcpaes.com
Тільки зараз до старих методів ще додалися люди зі зброєю.
4 квітня Сергій Думенко опублікував на сайті ПЦУ новину про «перехід» київського храму УПЦ ікони «Знамення». На фото Сергій в оточенні директора пологового будинку №5 Д. Говсєєва (храм розташований на території пологового будинку) та депутатів Київради братів Титикало, які нібито привезли Думенку «звернення парафіяльних громад».
Насправді все інакше, ніякого рішення громади щодо переходу не існує, є воля «сильних світу цього».
З початком війни вказана трійця стала буквально переслідувати настоятеля о. Георгія Стороженка з вимогою перейти до ПЦУ. Вони ініціювали обшуки поліцією та СБУ у храмі та будинку священника (нічого не знайшли). А Говсєєв навіть хапав настоятеля «за грудки», вимагаючи «забратися з храму разом зі своїм Онуфрієм».
В результаті люди з автоматами змусили священника з сім'єю виїхати, дозволивши взяти лише частину особистих речей
Чи можна назвати все це «слідуванням Томосу і приєднанням до помісної ПЦУ», як зазначено у Думенка? Чи є тут щось від християнства?
Читайте також
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».
Не будь як віцепрем'єр
Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.
Керівний принцип Шарікова
Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.