Миколай Сербський про війну, мир та людину

Святитель Миколай Сербський (Велимирович). Фото: rybeparhia.ru

У нинішніх умовах питання диференціації вкрай скрутне, тому що тепер війна – це не далека, часто недосяжна дійсність, а найвідчутніше, нагальне, пов’язане з болем і стражданнями сьогодення. Давайте пам’ятати, що ми – люди, покликані до святості, і, як би важко нам не було, не можна перетворюватися на грудку злості та ненависті, не можна опускатися до демонизації самих себе, не можна деградувати, руйнувати свій внутрішній стан, свій дух.

Незважаючи на жодні обставини, зараз дуже важливо зберегти шляхетність серця. І це не пасивна угода, капітуляція, байдужість чи слабкість, як можуть подумати деякі, а вміння піднятися над лихами, що спіткали нас і, якщо вони вже трапилися, отримати з них користь для себе, адже нам ще належить будувати мир після війни. Набагато простіше стати мстивим звірятком, ніж творенням активно чинити опір поглинаючій душу пітьмі, і щоб цього не сталося, варто все ж таки поміркувати над глибинними причинами кровопролиття, що відбувається сьогодні.

Зусиллям волі, даної нам Богом, постараємося відокремитися від емоцій. Ми не перші й не останні, кому доводиться переживати такі лиха, і давайте хоча б на якийсь час залишимо осторонь особисті переживання і зосередимося на феномені війни як такому.

Каїнов гріх

Звертаючись до президента РФ з приводу розв’язаного кровопролиття, наш Предстоятель Блаженніший Митрополит Онуфрій висловив такі слова: «Це повторення гріха Каїна, який із заздрощів убив свого рідного брата. Така війна не має виправдання ні в Бога, ні в людей». Глибина цієї думки набагато більша, ніж може здатися на перший погляд.

Святитель Миколай Сербський пише, що саме з братовбивства почалася історія людських злочинів, очевидно, що мова тут про злочини людей проти людей, проте вони стали наслідком злочинів проти Бога: «Та сама сатанинська заздрість, що майже знищила любов прабатьків до Творця, послабила й любов першого сина їхнього до брата його». Через бачення смерті свого сина наші прабатьки мали відчути величину скоєного ними гріхопадіння.

Але подивіться, що відбувається далі. Бог забороняє мстити Каїну: «І зробив Господь Каїну знак, щоб ніхто, зустрівшись з ним, не вбив його» (Буття 4, 15), тобто фактично гасить пожежу, розпалену злочинцем, після чого Адаму та Єві посилає розраду в особі нового сина Сифа.

Джерело всіх воєн

Отже, стосовно першоджерела всіх воєн святитель Миколай виділяє чотири положення:

1. Після гріхопадіння закон гріха невблаганний.
2. Наслідком війни людини проти Бога є війна людини проти людини.
3. Наші прабатьки повстали проти Бога, а ми – їхні нащадки – повстаємо один проти одного.
4. Боже милосердя пом’якшує закон гріха, завдяки чому життя на землі продовжується.

Якщо злості та помсті дати повну свободу, то люди вже давно перебили б один одного, й історія людства швидко закінчилася, так толком і не розпочавшись.

«...бережися всього поганого»

З розмови про гріхопадіння випливає і конкретніша тематика щодо нашої сьогоднішньої ситуації. Ми вже говорили про неприпустимість озлоблення та ненависті, так от, від цього залежить не лише наш власний стан і вічне життя душі, а й можливість закінчення війни. «Коли підеш у похід проти твоїх ворогів, бережися всього поганого» (Втор. 23, 9), – говорить Господь, закликаючи на війні зберігати людяність і не множити і без того чималу кількість гріха.

Вся історія воєн обраного народу каже нам, що благовоління Бога, перемога та мир, що приходить за нею, безпосередньо залежать від гідної поведінки людей. Одна річ – коли доводиться захищатися зі зброєю в руках проти озброєного супротивника, насильством придушувати та запобігати насильству. Зовсім інша справа – виявляти насильство без прямої потреби або, виправдовуючись обставинами, давати волю порокам. Ми всі – прямі свідки такого величезного зла, як війна, тож давайте хоча б не множити ще зло у власних серцях і навколо себе.

Два шляхи

Війна оголює душу кожної людини, і тут у кожного є вибір із двох шляхів – або через скорботи і страждання розкритися назустріч Богу, або через злість і ненависть перетворитися на демона. Кого в такому разі Господь благословить – очевидно.

Якщо наші серця будуть чисті, нам нічого боятися. Ось і святитель Миколай пише: «Як кількість солдатів не має вирішального значення, так не має її і зброя. Без Божої сили та допомоги люди на війні безсилі. А Божа сила і допомога даруються праведникам, а не безбожним і несправедливим людям».

*   *   *

Коли я побачив, як сьогодні поводяться наші співвітчизники, мені захотілося написати цю невелику публікацію. Я навів лише незначну частину міркувань святителя Миколая Сербського й супроводив їх своїми коментарями. Навіть для такого складного часу є своє читання, тому, якщо є можливість, варто повністю перечитати працю владики. Можливо тим, хто сьогодні бореться з пороком у собі, він дозволить стати ще кращими, а для тих, хто піддався і став жорстоким, слова святителя дозволять вибратися з цього безглуздого глухого кута.

Читайте також