Пентархія давніх, або Суд над Руською Церквою

Фанар хоче зібрати «стародавні» Церкви для суду над РПЦ. Фото: СПЖ

12 січня 2022 року патріарх Олександрійський Феодор надіслав листа главі Фанара з проханням зібрати нараду предстоятелів 5 Церков, або так звану пентархію. Причина – створення Екзархату РПЦ в Африці. Пізніше стало відомо, що пентархія пройде ще до Страсної седмиці на Фанарі. Ієрархи грецьких Церков говорять про тимчасове скасування автокефалії для Руської Церкви або навіть про позбавлення РПЦ благодаті. Чого чекати від цих зборів?

Що таке пентархія?

Пентархія, або «п’ятивладдя» – це богословська концепція, розроблена у Візантійській імперії. Відповідно до неї, найважливіші рішення для світового Православ’я мають прийматися предстоятелями (патріархами) п’яти Церков: Римської, Константинопольської, Олександрійської, Антіохійської та Єрусалимської.

Пізніше, через відпадання римського єпископа від Православ’я, п’ятим патріархом пентархії став Патріарх Московський, який отримав рівночесність із чотирма древніми східними патріархами. Проте права членів пентархії чітко досі не визначені. У жодному з соборних чи святоотцівських канонів, визнаних усією Православною Церквою, не йдеться про існування органу церковної влади, що складається з п’яти патріархів.

Варто зазначити, що в 2011 році з’явилося й явище, відоме як «неопентархія», – з претензією на особливі права, що забезпечують управління Церквою та вирішення питань, що постають перед нею.

Вперше ідею «неопентархії» було озвучено патріархом Варфоломієм, який оголосив про скликання у вересні 2011 року собору предстоятелів «давніх Церков» (чотирьох східних патріархатів та Кіпрської Церкви). Оповіщаючи чотирьох східних патріархів про скликання вищезгаданого вересневого Собору, глава Фанара заявив буквально таке: «Найстаріші Патріархати Православної Церкви разом зі Святішою Церквою Кіпру… є ніби стрижнем всієї будівлі та складу Православної Церкви».

Саме ці предстоятелі повинні були, на думку глави Фанара, визначити позицію Церкви з цілої низки питань.

1–3 вересня 2011 року глави Церков, які зібралися під крилом патріарха Варфоломія, випустили заяву, в якій було чітко сказано, що вони зібралися на Фанарі «щоб відродити стародавній звичай» пентархії.

Навіщо Фанару пентархія?

Тут слід зазначити, що в диптихах Православних Церков архієпископ Кіпрський посідає зазвичай 10-е місце, тобто досить далеко від претензій на коло обраних.

Але в силу «особливих» зв’язків зі східними патріархами (насамперед, йдеться про спільне грецьке коріння і прихильність ідеї еллінізму) глава Церкви Кіпру був поставлений фанаріотами в один ряд з Константинопольським, Олександрійським, Антіохійським та Єрусалимським предстоятелями. У липні 2016 року представник Фанара архієпископ Телмісський Іов (Геча) зазначив, що члени пентархії – «це Церкви, які були затверджені на Вселенських Соборах», а інші Церкви – це «нова хвиля автокефалій, які не були підтверджені Вселенським Собором».

Цікаво, що всі спроби фанаріотів запустити ідею «неопентархії» (без Московського Патріарха, але з Кіпрським архієпископом), як виявилося, були потрібні лише для того, щоб потім виправдати легалізацію українських розкольників та «автокефалію» ПЦУ.

Той же Іов (Геча), розмірковуючи про особливий статус східних патріархів та Церкви Кіпру, зазначив, що територія України – знаходиться у віданні Фанара, а «Константинопольська Матір-Церква може надати автокефалію Українській Церкві».
У результаті ПЦУ отримала Томос, Елладський, Олександрійський і Кіпрський предстоятелі його визнали, Руська Церква у відповідь на це створила Екзархат в Африці, а патріарх Феодор зажадав скликання пентархії.

Зрозуміло, що в цій ситуації будь-яка «нарада» греків матиме лише одну мету – засудити Руську Церкву. Наприклад, деякі представники Елладської та Олександрійської Церков заявили, що Руська Церква в результаті зустрічі п’яти предстоятелів «давніх апостольських Церков» може втратити свою незалежність терміном на п’ять років. Більше того, її можуть позбавити благодатності таїнств. Загрози виглядають вражаюче, але що за ними стоїть?

Хто поїде чи не поїде на Фанар?

12 лютого 2022 року представник Фанара митрополит Халкідонський Еммануїл запросив Патріарха Антіохійського Іоанна на собор… чотирьох предстоятелів. Тобто замість пентархії нас може чекати «тетрархія», оскільки один із можливих учасників цього Собору вже відмовився приїжджати на Фанар. Передбачається, що йдеться про предстоятеля Кіпрської Православної Церкви архієпископа Хризостома.

Загалом, небажання архієпископа Хризостома брати участь у суді над РПЦ, має пояснення. Через визнання ПЦУ Кіпрська Церква фактично розкололася, а архієпископ Хризостом отримав потужну опозицію серед незгодних із легалізацією українських розкольників кіпрських ієрархів. У таких умовах сам архієпископ Хризостом розуміє, що Синод Кіпрської Церкви навряд чи схвалить його поїздку на фанаріотський Собор. Якщо ж усупереч думці синодалів він все-таки вирішить у ньому брати участь, то це точно матиме найсерйозніші наслідки як для нього особисто, так і для Церкви Кіпру в цілому.

Також під питанням і участь у Соборі Антіохійського Патріарха. Одразу після візиту до нього митрополита Халкідонського Еммануїла у ЗМІ з’явилися повідомлення, що Патріарх Іоанн прийняв запрошення глави Фанара та приїде на Собор. Однак це далеко не так.

14 лютого до Антіохійської Церкви прибула делегація Олександрійського патріархату. Ціль цього візиту зрозуміла без зайвих слів – переконати Патріарха Іоанна у необхідності участі у фанаріотському Соборі. Предстоятель Антіохійської Церкви відповів, що його поїздка на Фанар можлива лише тоді, коли її схвалить Синод. Це означає, що принаймні поки що він м’яко відхилив запрошення Фанара. Що нам дозволяє зробити таке припущення?

Згадаймо, що Антіохійський Патріархат, як і Руська Церква, не брав участь у Критському Соборі 2016 року, проведення якого було справою життя патріарха Варфоломія. Це означає, що предстоятель Антіохії не побоявся серйозно зіпсувати відносини з Фанаром. Як не побоявся гніву фанаріотського і в українському питанні, відкрито підтримавши Руську Церкву. Тому, навіть якщо Патріарх Іоанн і погодиться на участь у «Соборі чотирьох», його голос навряд чи поповнить скарбничку Варфоломія. Скоріше навпаки.

Крім того, малоймовірно, що на Собор приїде і Патріарх Єрусалимський Феофіл. Причин цьому теж більш ніж достатньо.

По-перше, він, хоч і в обережних словах та висловлюваннях, але неодноразово давав зрозуміти, що виступає проти легалізації українського розколу.

По-друге, саме Патріарх Феофіл ініціював Амманську нараду предстоятелів Помісних Церков, а нещодавно заявив і про необхідність проведення Амману-2.

По-третє, Єрусалимський Патріархат зараз (втім, як і завжди) потребує допомоги Руської Церкви, оскільки його існування у Святій Землі сьогодні під загрозою.

Тому навряд чи Патріарх Феофіл поставить на одну чашу терезів абсурдну «автокефалію» ПЦУ, а на іншу – свої власні принципи. Але якщо «Собор чотирьох» таки відбудеться, то чого від нього слід чекати РПЦ?

«Собор чотирьох»: на що чекати Руській Церкві?

Грецькі ЗМІ впевнені, що від відношення Антіохійського та Єрусалимського Патріархатів залежатиме спільна позиція Фанара щодо створення Екзархату РПЦ в Африці. Однак до сьогодні цієї реакції немає. Її відсутність пояснюється просто: і Антіохія, і Єрусалим, швидше за все, вважають, що причиною кризи є не РПЦ, а «автокефалія» ПЦУ. А значить, якщо вони й приїдуть на Фанар, то тільки для того, щоби вирішити, що робити далі.

Навряд чи ми станемо свідками «позбавлення автокефалії» РПЦ, як того вимагають олександрійці. І тому, що така дія не має історичних прецедентів і канонічно необґрунтована, і тому, що не зрозуміло, який саме документ про автокефалію РПЦ «Собор чотирьох» оголосить недійсним.

Справа в тому, що щодо незалежності Руської Церкви є, як мінімум, три акти, підписані Константинопольським патріархатом. Це:

1. Проголошення в Москві в 1589 р. тодішнім Константинопольським Патріархом Ієремією II архієпископа Московського Іова Патріархом, його хіротонія в Патріарха.
2. Синодальна грамота 1590 р. або Томос про зведення митрополита Московського в Патріарха Східного, яким були ратифіковані угоди, укладені в Москві в 1589 р., з додаванням визнання за Синодом Руської Церкви права обирати Патріарха Московського.
3. Патріарший та Синодальний Томос 1593 року, яким було ратифіковано попередні акти.

То який із цих документів підлягає скасуванню? Навряд чи Фанар зможе відповісти на це питання. Та й до чого може призвести «скасування» автокефалії РПЦ? Фанар оголосить над нею свою владу? Виглядає як сценарій низькобюджетного фентезі на церковну тему. Тому найімовірнішим результатом усіх цих розмов про можливий «Собор чотирьох», як нам здається, буде його відсутність «за неявкою учасників». Швидше за все, ні Антіохійський, ні Єрусалимський Патріархи на нього не приїдуть, а отже, ця ідея кане в лету.

Звичайно, можливо, фанаріоти спробують, за словами митрополита Серафима Пірейського, опиратися далі й підуть проти канонів та логіки. Але до чого це може призвести Церкву? Лише до остаточного розколу Православ’я. Чи вирішаться вони на це з урахуванням того, що в питанні ПЦУ їх підтримали лише три Церкви? Навряд чи.

Та й чи може мати хоч якусь вагу слово людей, які вже названі у самій Руській Церкві розкольниками?

Читайте також