Анекдот від Філарета, Думенка та Елладського синоду
«Згаданий пан Димитріос Калліс спочатку приєднався до неканонічних "архієреїв" старостильного порядку і в порушення Святих Канонів "був висвячений на єпископа", а пізніше був "перевисвячений на єпископа" в Києві», – сказано в повідомленні Синоду.
Чому ми називаємо цю ситуацію анекдотичною? Тому що жанр анекдоту передбачає пародію на реальність та здоровий глузд. Те саме ми спостерігаємо і тут.
Реальність.
Філарет відлучений від Церкви, і всі його «хіротонії» з 1992 року – це театральні вистави. Так, Калліс – це справді не архієрей. Але точно такі ж не архієреї Думенко, Зоря та більша частина ПЦУ.
Пародія.
ПЦУ Філарета не заборонила у служінні й, тим більше, не позбавила сану. Елладська Церква визнала легалізацію Фанаром Філарета, для греків він – канонічний архієрей. Відповідно, всі його «священнодії», у тому числі і «хіротонії», вони, згідно з канонічним правом (не смійтеся), зобов’язані визнавати.
Зрозуміло, що в цьому випадку їм цього дуже не хочеться. Але, говорячи «А», греки тепер мають говорити і «Б». У жанрі анекдоту це звичайна справа.
Читайте також
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».
Якою буде «духовна незалежність» завтра
Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.
Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?
Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.
Єзуїти, вони і в Україні єзуїти
Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.
Як заборону Церкви перетворити на її «захист»
Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».