Голокост, Думенко та «батько наш Бандера»
Концтабір. Фото: Європейський Університет
27 січня 1945 року радянські війська звільнили концтабір Освенцим. Саме тому у 2005 році низка країн постановила вважати сьогоднішній день Міжнародним днем пам'яті жертв Голокосту. Чверть з 6 мільйонів жертв (близько 1 500 000 людей) проживала на території сучасної України.
У зв'язку з Голокостом зробив заяву і Сергій Думенко, котрий поряд із нацизмом чомусь вирішив згадати «виникнення безбожницької ідеології більшовизму». «Ми поділяємо біль за жертвами цієї жахливої трагедії минулого століття», – сказав глава ПЦУ.
І поділяти «біль за жертвами» – це, безумовно, гідне пошани. Ось тільки у знищенні євреїв у Другій світовій брали участь не лише німецькі нацисти, а й їхні союзники у різних країнах. Потрібно пам'ятати, що політику знищення єврейського населення повністю поділяла верхівка та рядові члени організації ОУН (Б), простіше кажучи – бандерівці. Вони були союзником нацистської Німеччини приблизно до середини 1943 року, коли стало зрозуміло, що німці війну програють.
Приблизно до цього часу позиція ОУН щодо євреїв була цілком визначеною – вони мають бути знищені поряд із поляками та комуністами.
Ярослав Стецько (перший заступник Бандери): «Стою на становищі винищення євреїв і доцільності перенести на Україну німецькі методи екстермінації єврейства, виключаючи їх асиміляцію».
Степан Ленкавський (видний діяч ОУН (Б), який очолив організацію після смерті Бандери): «Відносно жидів приймаємо всі методи, які призведуть до їхнього винищення».
І історики свідчать, що то були не просто слова. У 1941 році формування ОУН (Б), ОУН (М), українська поліція нацистів, а також дивізія «Нахтігаль» у тій чи іншій формі причетні до погромів, у яких було знищено тисячі євреїв та циган.
Чому ми все це пишемо? Та тому, що, за словами Сергія Думенка, він гордий, коли його та членів ПЦУ називають бандерівцями. Він гордий, коли його «священники» популяризують пісню «Батько наш Бандера». І, мабуть, він має на це право. Але в такому разі у День Голокосту йому було б логічніше утриматися від будь-яких заяв.
Читайте також
Церква та влада: чим Україна відрізняється від СРСР
1 листопада у Спасо-Преображенському соборі Чернігова, з якого нещодавно влада вигнала громаду УПЦ, влаштували кінопоказ документального фільму про історію краю.
Чи спроможний патріарх Варфоломій контролювати ПЦУ?
Його «пташенята» відчули смак крові, розправили крила і виросли у потужних стерв'ятників.
Даєш заборону МСЕК!
Лицемірство української влади зайвий раз доводить, що вони борються зовсім не з «агентами ФСБ у рясах», і не з впливом «руського миру», а саме з Христовою Церквою.
Мирний перехід, кажете?
Сьогоднішній штурм кафедрального собору в Черкасах наочно показав, що являють собою «мирні переходи» храмів у ПЦУ.
«Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ»
Один із наймедіаактивних кліриків ПЦУ Роман Грищук опублікував у Фейсбуці статус із заголовком «Наочна різниця між ПЦУ і УПЦ».