У чому знайти опору під час випробувань

Христос посеред нас. Фото: tatmitropolia.ru

Родовід Христа дано нам у цілому ряді імен, які ми читаємо на літургії, що передує Різдву Христовому. По суті, це історія того, як Бог поступово, крок за кроком, покоління за поколінням, готував людство до приходу у світ Самого Себе. Для того, щоб втілитися і одягнутися в нашу людську плоть, Йому потрібна була Посудина кришталевої чистоти і святості. Можливо, ми колись дізнаємося, що весь подієвий ряд багатоликої історії світу був так чи інакше пов'язаний з тим, щоб у світі народилася Вона, яка зможе вмістити у своє пречисте лоно Єдинородного Божого Сина.

Найбільше смирення і висока любов – дві головні якості, які дали можливість Богу і людині з'єднатися один в одному «незлитно, незмінно, нероздільно і нерозлучно». Любов Бога до світу і любов людини до Бога в особі Діви Марії зустрілися один з одним для того, щоб уже ніколи не розлучатися.

Любов Бога і «любов» пекла

Паралельно в світі зростала, мужніла і зростала в силі і люті інша «любов», та, яка має своїм джерелом енергію пекла, «любов», що постає на Бога, егоїстична, самовдоволена, пихата, чуттєва і сентиментальна. Якимось дивним візерунком «любов» світу і любов Бога стали переплітатися між собою і, переродившись в потворні форми, проникли в уми людей. Хибна любов проникла в сім'ї, на стосунки між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, вона стала паразитувати в душах, засліплених гріхами, обманюючи їх. Прислухаємося до тих критеріїв, які проводить між істинною і помилковою любов'ю ієросхимонах Григорій (Безкровний):

«Справжня Любов – завжди самовіддача душі і життя для інших, несправжня любов завжди штучна й егоїстична і прагне підпорядкувати ближніх свій волі.

Справжня Любов нічим не обмежує свободу інших людей, бо вона виділяє всім безкорисливу допомогу і підтримку, не вимагаючи до себе особливої уваги. Хибна любов любить ближніх лише заради самозадоволення і догоджання своїм схильностям і тому завжди вимоглива і владна.

Справжня Любов – це не душевне переживання. Її не потрібно штучно викликати, бо Вона – Божественний дар смиренної і благородної душі, що відреклася від самої себе. Хибна любов завжди чутлива і сентиментальна і миттєво переходить в образу, роздратування чи гнів при найменшій неувазі з боку ближніх.

Справжня Любов – це благодатне вселення Бога в чисте і лагідне серце. Хибна любов – пихата спроба егоїстичної душі сконструювати любов за своїм зразком.

Справжня Любов – це духовний стан серця, що здобуло Спасіння у Христі і допомагає врятуватися іншим. Хибна любов – егоїстичні переживання, що приносять страждання і собі, і оточуючим, що закривають шлях до Спасіння як собі, так і ближнім своєю прихильністю. Тільки благодатне серце, що здобуло справжню Любов, може сказати: "Христос посеред нас"».

Христос посеред нас

І справді Христос завжди посеред нас, посеред нашого буття, посеред нашого існування і посеред нашого серця – завжди і є, і буде, так як йти Йому нікуди, оскільки все буття, все існування і весь світ належить Йому на віки віків. Христос прийшов у світ заради того, щоб наситити нас солодкістю Своєї святості і просвітити світлом буззупинної Істини. Придбання цих дарів відбувається не від розуму і начитаності, а через перетворення тлінного в нетлінне, грішного в праведне, душевного у духовне.

Щастя можна знайти тільки всередині самого себе, в серці, посеред якого перебуває Христос.

Потаємний сенс будь-якої речі схований за словами. Якщо можеш передати його мовчанням, то краще мовчи. Таємне надбання душі також знаходиться далеко за межами земних інтересів в області абсолютної свободи від усього земного. Люди по своїй дурості і наївності скільки живуть на землі, стільки й намагаються на ній побудувати своє щастя. Але переробляти світ – це немов чистити дзеркало, коли бачиш в ньому своє брудне обличчя.

Щастя можна знайти тільки всередині самого себе, в серці, посеред якого перебуває Христос. Все, що Бог посилає нам у цьому житті, дається Його Премудрістю для нашого спасіння. Своя ціна є у кожної справи. За спасіння душі потрібно заплатити своїм власним життям, така його ціна. Поки ми нерішуче готуємося внести цю суму, час торгів може закінчитися. У житті немає несприятливих обставин, є тільки неправильне їх використання і втрата можливості здобути благодать і освячення душі. Всяку обставину можна і потрібно використовувати для здобуття милості Божої.

Вмістилище Істини – наше серце

Вмістилище Істини – серце людське. Але ми, на жаль, шукаємо Її розумом, який нас весь час обманює, сам будучи жертвою обману. Свобода духу у Христі – це блаженство спасіння, а всяка обмеженість духу поза Христом – страждання. Щастя походить від бажання щастя іншим, а всі біди світу – від бажання щастя самому собі. Прихильність до світу і до власного егоїзму – головні вороги людини на шляху до спасіння. Якщо не боротися з цими прихильностями і не мати власної духовної практики осягнення Царства Божого, то духовні книги не принесуть нам ніякої користі. Лише добре, не егоїстичне серце може сприймати благодатну допомогу від Бога і Його святих для того, щоб прийти в покаянні до очищення себе від гріха і гріховного бачення світу.

Коли в людині починає слабшати інтерес до себе і до своєї власної вигоди, вона починає звільнятися від егоїзму, і в її душі народжується безпристрасна зацікавленість у порятунку інших людей. Суть істинної Любові у Христі – глибока повага до духовної свободи інших людей. Православ'я – це не тільки те, що знаходиться в наших храмах і книгах, це позбавлення від самості і розкриття істинної духовної природи людини, сутністю якої є Любов і освячення благодаттю Святого Духу.

Щастя походить від бажання щастя іншим, а всі біди світу – від бажання щастя самому собі.

Святі таїнства, книги, богослужіння і молитви – засоби, які приводять нас до відкриття захованої глибоко в наших серцях, посеред нас, цієї Любові. Для цього потрібно віддати своє серце до оволодіння смиренням і молитвою, уникаючи усякої суєти і уявної неуважності. Ніщо так не стомлює душу, як гріхи, і ніщо так не тішить, як благодать. Але якщо наша молитовна практика буде позбавлена любові до Бога і людей, якщо розум буде молитися, а серце в цей час залишатися смутним або дратівливим, то ми і спасіння втратимо, і ближніх своїх. Якщо в нашій душі не народилося стійкого наміру відректися від мирської суєти і кружляння помислів, то це ознака того, що нас знову обдурив диявол. Якщо ми багато років провели в молитві, але так і не здобули миру душі і смирення, значить нас весь цей час обкрадав демон неуважності і розсіяності.

Теоретичне розуміння шляхів спасіння не стане нашою опорою в годину спокус і уявних воєн. Все, що ми придбали не по благодаті, а по розуму – лише іграшковий дерев'яний меч в руках дитини на полі військової брані, він нам не допоможе в хвилини випробувань. Поки у нас немає благодаті, в душі житимуть страхи, тривоги і побоювання.

Зволікати вже не можна, часу у нас залишилося дуже мало. Сьогодні, як ніколи, потрібна рішучість у примноженні покаяння і молитви, завдяки яким приходить в душу благодать. Тому що тільки вона одна може нам стати твердою опорою «від години випробовування, що має прийти на ввесь всесвіт, щоб випробувати мешканців землі» (Об. 3:10).

Читайте також