Уніати впевнені, що харків'яни раді пам'ятнику «різунам» із УПА?

Пам'ятний знак УПА в Харкові. Фото: Новий час

Архієпископ Ігор Ісіченко, що перебіг, до речі, до уніатів із УАПЦ, заявив: «Хрестом, власною жертвою за Батьківщину вони захищали наше майбутнє, забезпечували державність України, яку ми здобули три десятиліття тому. У подвигу воїнів УПА ми шукаємо сили, здатної допомогти нам захиститися, перемогти, принести свободу у Христі».

У цій новині чудово практично все. І те, що на церемонію в півторамільйонному Харкові прийшло аж десять чоловік, і що це 101-ша спроба встановити такий знак для УПА (з 1992 року близько 100 пам'ятників місцевими жителями було знищено) та твердження, що в УПА хрестом захищали наше майбутнє.

Але головне запитання до уніатів: навіщо це робити взагалі? В цьому регіоні України ніколи не було ні УПА, ні, власне, уніатів. Зараз у Харківській області аж 8 парафій УГКЦ (вони там з'явилися в 2001 році) і вкрай мало людей, які поважають українську повстанську армію. І знищені 100 пам'ятників це наочно демонструють. Але головне здивування в тому, яке відношення має УПА до християнства. Що має на увазі Ісіченко, розповідаючи, що уніати «в подвигу УПА шукають силу, здатну принести свободу у Христі»? Може, мова про Волинську різанину, де члени ОУН-УПА за рік вбили десятки тисяч мирного польського населення: жінок, старих, дітей, причому часто вирізаючи їх у буквальному сенсі слова (ножами, вилами, сокирами)?

Вже всі давно зрозуміли, що ідеологія уніатів невіддільна від націоналізму в найтемніших його проявах. Але дуже шкода, що цей симбіоз вони вперто намагаються насаджувати українцям під виглядом християнства. Причому навіть там, де цьому аж ніяк не раді.

Читайте також

Якою буде «духовна незалежність» завтра

Практично одночасно в медіа з'явилося два повідомлення щодо демографічної ситуації в Україні.

Хто і навіщо побив «ієрарха» ПЦУ?

Ситуація зі побиттям «митрополита» ПЦУ не лише викликає неприязнь і засудження, а й стає ще одним свідченням того, наскільки небезпечними можуть бути наслідки агресивної політики у релігійній сфері.

Єзуїти, вони і в Україні єзуїти

Недарма слово «єзуїт» у нашій українській традиції стало синонімом спритності, брехливості та безпринципності.

Як заборону Церкви перетворити на її «захист»

Глава УГКЦ Святослав Шевчук заявив, що закон про заборону УПЦ насправді «не є забороною Церкви, а її захистом від небезпеки використання релігії як зброї».

Не будь як віцепрем'єр

Після заборони УПЦ віце-прем'єр Ірина Верещук заявила, що слід припинити «вплив ворожої російської церкви» (це типу, УПЦ) на українців не лише в Україні, а й за її межами.

Керівний принцип Шарікова

Є прислів'я про те, що історія завжди повторюється двічі: перший раз як трагедія, другий – як фарс.